Підводні човни типу «Санта-Крус»
 ТР-1700 підводний човен ARA Santa Cruz (S-41) у військово-морській базі Мар-дель-плата
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Будівники: | Компанії Thyssen Nordseewerke, Емден, Німеччина |
| Оператори: |
 Військово-морські сили Аргентини |
| У експлуатації: | З 1984 до сьогодні |
| Заплановано: | 6 |
| Побудовано: | 2 |
| Скасовано: | 2 |
| Активні: | 1 |
| На консервації: | 2 |
| Втрачено: | 1 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Підводний човен |
| Водотоннажність: |
|
| Довжина: | 66 метрів (216 футів 6 дюймів) |
| Ширина: | 7,3 метра (23 фути 11 дюймів) |
| Осадка: | 6,5 метра (21 фут 4 дюйми) |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: |
|
| Дальність плавання: | 12000 морських миль (22000 км; 14000 миль) при 8 вузлах (15 км/год; 9,2 миль/год) |
| Автономність: | 30 днів |
| Максимальна глибина: | 300 м (980 футів) |
| Екіпаж: | 26 |
| Навігаційне та радіолокаційне обладнання: |
|
| Озброєння: |
|
Підводні човни типу «Санта-Крус» (ісп. Santa Cruz) — серія підводних човнів ВМС Аргентини, також відома як тип TR-1700.
Представники цього типу — найбільші підводні човни, побудовані у Німеччині з часів Другої світової війни, і одні з найшвидших дизельно-електричних субмарин у світі.
Спочатку, за планом від 30 листопада 1977 року передбачалося виробництво шести підводних човнів. Два ТР-1700 побудовані в Німеччині компанією Thyssen Nordseewerke, два в Аргентині компанією Astillero Ministro Manuel Domecq García, і два невеликих ТР-1400 також побудовані в Аргентині. Фактично, через фінансові проблем Аргентини були побудовані тільки німецькі підводні човни, поставлені в 1984—1985 рр.
Підводний човен був розроблений компанією Thyssen і його функції включають в себе високу підводну швидкість, автономність плавання (для дизельного підводного човна), і живучість. Чотири МТУ дизелі, чотири генератори, і електричний двигун від Siemens можуть розігнати його до швидкості 25 вузлів (46 км/год; 29 миль/год).[1]На кожному човні встановлено вісім 120-елементних батарей. Глибина занурення човнів 300 метрів. Нормальна автономність цих човнів становить 30 днів з розширеним діапазоном до 70 днів. Для здійснення спецоперацій субмарина може прийняти глибоководний рятувальний апарат Deep-submergence rescue vehicle. Озброєння включає шість носових 533 мм торпедних апаратів для 22 керованих по проводам торпед SST-4, або Мк 37, або 34 міни. Автоматика човнів перезаряджає торпедні апарати за 50 секунд.
Тіссен запропонував TR1700A для австралійської програми Collins-class submarine.[2] У запропонованому проекті корпус був на шість метрів довший і на пів метра ширше, ніж у TR1700s, побудованих для Аргентини. Він програв типу 471 компанії Kockums.
Перші два підводні човни були побудовані за графіком в 1984-85. Будівництво інших чотирьох було припинено через аргентинську економічну кризу 1980-х років. У 1996 р. роботи над ARA Santa Fe повністю припинилися на 70 % (або 52 %) до завершення, а ARA Santiago del Estero був готовий тільки на 30 %. Після невдалої спроби продажу човнів Тайваню, вони були розібрані і, разом з деталями п'ятої та шостої субмарин, використовуються як постачальники запасних частин для двох перших підводних човнів.
У 1999-2001-х рр. «Санта-Крус» пройшла капітальний ремонт і модернізацію на верфі Arsenal de Marinha Rio de Janeiro (AMRJ, Бразилія)., яка полягала в заміні двигунів, акумуляторів, гідроакустичного і радіолокаційного обладнання «Сан-Хуан» пройшов аналогічну модернізацію на верфі Astillero Domecq García 2007.[3]
У вересні 2010 року Міністерство оборони Аргентини, в особі Артуро Пурічеллі, заявило про можливу добудову «Санта-Фе» (S-43). Рішення повинно бути прийнято після завершення модернізації «Сан-Хуана». У добудові передбачається участь співробітників INVAP і CNEA, які досліджують можливе застосування в якості силової установки ядерного реактора CAREM національної розробки. Передбачувана вартість завершення «Санта-Фе» оцінюється в 60 мільйонів доларів США.[4][5]
17 листопада 2017 року, Ара Сан-Хуан був оголошений зниклим безвісти; повідомлення про пожежу є необґрунтованими та заперечуються аргентинським флотом.[6] .[7]
| Корабель | Бортовий номер | Верф | Введення в експлуатацію | Статус |
|---|---|---|---|---|
| ARA Santa Cruz | S-41 | Компанії Thyssen Nordseewerke | 18 жовтня 1984 року | На озброєнні аргентинського військово-морського флоту |
| ARA San Juan | S-42 | Компанії Thyssen Nordseewerke | 19 листопада 1985 року | Раніше на озброєнні аргентинського Військово-Морського Флоту. Підтверджені втрати 23 листопада 2017. |
| ARA - Santa Fe | S-43 | Астильеро Домек Гарсія | Будівництво призупинено — 70 % (або 52 %) завершено.[8] |
|
| ARA Santiago del Estero | S-44 | Астильеро Домек Гарсія | Будівництво призупинено — 30 % завершено | |
| (немає) | S-45 | Астильеро Домек Гарсія | Будівництво призупинено.[9] Компоненти розібрані на запчастини. |
|
| (немає) | S-46 | Астильеро Домек Гарсія | Будівництво призупинено. Компоненти розібрані на запчастини. |
-
ARA San Juan аргентинського військово-морського флоту у 2007 році -
Підводні човни ARA Santa Cruz (S-41) і ARA San Juan (S-42) аргентинського військово-морського флоту
- Підводні човни типу «Дольфін»
- Підводні човни типу 209
- Підводні човни типу 214
- Підводні човни типу «Ула»
- ↑ Watts, Anthony (March 2002). Jane's Underwater Warfare Systems, 2002-2003. Jane's Information Group. с. 629. ISBN 0-7106-2451-4.
- ↑ Woolner, Derek (18 вересня 2001). Procuring Change: How Kockums was Selected for the Collins Class Submarine. Canberra: Department of the Parliamentary Library. с. 34.
- ↑ The hull of the S-42 ARA San Juan again soldier
- ↑ Por primera vez en la historia se construirán en nuestro país submarinos para la Armada. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 26 листопада 2017.
- ↑ <«Argentina estudia construir submarino nuclear en astilleros propios» — FuerzasAeronavales website — article by Sergio Garcia Pedroche, 28/09/2010 [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] (accessed 2016-07-16)
- ↑ Goñi, Uki (17 листопада 2017). Argentina's navy searches for missing submarine with 44 crew on board. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 17 листопада 2017.
- ↑ La Armada Argentina asegura que, a pesar de la explosión, continuará buscando el submarino San Juan — «diariodenautica.com» [Архівовано 26 листопада 2017 у Wayback Machine.] (ісп.) (accessed 2017-11-23)
- ↑ Congreso Nacional: del submarino ARA Santa Fe, el cual se encuentra al 70 % de su construcción (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2012. Процитовано 26 листопада 2017.
- Conway's All the World's Fighting Ships 1947—1995
- Amendolara Bourdette, Ignacio (2005). Guia de los buques de la Armada Argentina 2005-2006 (Spanish та English) . Buenos Aires, Argentina. ISBN 987-43-9400-5. Процитовано 13 вересня 2014.
- Sergio Garcia Pedroche (23 липня 2010). Retomarían Proyecto de Submarino de Propulsión Nuclear. FuerzasAeronavales.com (Spanish) . Fuerzas Aeronavales. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 16 липня 2016.