Піколезна велика
| Піколезна велика | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Megaxenops parnaguae Reiser, 1905 | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Піколе́зна велика[2] (Megaxenops parnaguae) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Ендемік Бразилії. Це єдиний представник монотипового роду Велика піколезна (Megaxenops).
Довжина птаха становить 16 см. Верхня частина тіла яскраво-руда, нижня частина тіла охриста, горло біле. Дзьоб великий, міцний, сірий, біля основи рожевуватий, з вигнутую догори нижньою частиною. Навколо очей невеликі темно-сірі плями, очі карі.
Великі піколезни поширені в регіоні каатинги на південному сході Бразилії, від Піауї, Сеари і західного Пернамбуку до західної Баїї, північно-західного Мінас-Жерайсу і східного Гоясу. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах каатинги та в саванах. Зустрічаються на висоті від 200 до 1100 м над рівнем моря, поодинці або парами. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться безхребетними, яких шукають серед палого листя та під корою.
- ↑ BirdLife International (2016). Megaxenops parnaguae. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 20 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
- Great Xenops [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |