Пікульський Михайло Святославович
Михайло Святославович Пікульський (народився 10 квітня 1963 в Києві) — український хоровий та симфонічний диригент.
Закінчив Київську державну консерваторію імені П. І. Чайковського (1989, факультет хорового диригування, клас професора Г. І. Ткаченко); 1994, факультет оперно-симфонічного диригування, клас професора Р. І. Кофмана).
2000–2002 – диригент Київського академічного театру оперети.
2002–2004 – головний диригент Іркутського Музичного театру, де здійснив постановки опери.
2004–2005 – головний диригент Івановського Музичного театру (м. Іваново, РФ), де здійснив постановки опери.
З 2010 — головний диригент симфонічного оркестру Київського інституту музики імені Р. М. Глієра, паралельно працює диригентом Академічного оркестру народної і популярної музики НРКУ (2005).
Викладав у Київському державному інституті культури (1989–2000) диригування та фахові дисципліни. Був хормейстером академічного хору студентів (стаціонару).
З 2013 — художній керівник і головний диригент Академічного оркестру народної та популярної музики Українського радіо.
Здійснив постановки:
- Арнольд Шенберг, «Місячний Пьеро» на вірші Альбера Жиро для голосу та ансамблю (2001);
- Г. Доніцетті, опера «Дзвіночок»,
- І. Кальман, оперета «Містер Ікс»,
- П. І. Чайковський, балет «Лускунчик» (2004);
- К. Молчанов «А зорі тут тихі»,
- Ц. Пуні, балет «Есмеральда» (2005);
- І Тараненко, мелодекламація для читця, хору, оркестру та електронного запису «Іван Вишенський» (2007).
- Укладачі: О. О. Скаченко, Н. М. Кречко; гол. ред. М. М. Поплавський ; наук. ред. І. Д. Гамкало. Пікульський Михайло Святославович // Майстри хорового мистецтва : біобібліогр. покажч. : присвячується 45-річчю кафедри хорового диригування КНУКіМ / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, Наукова бібліотека. — 2013. — № 3. — С. 64. Архівовано з джерела 26 лютого 2022. Процитовано 25 листопада 2018.
- Пікульський Михайло Святославович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 218-219