Пінський повіт (1921—1940)
| Пінський повіт | |
|---|---|
|
пол. Powiat piński | |
|
| |
| Повітовий центр | Пінськ |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка
|
| Регіон | Поліське воєводство |
| Межує з: Дорогичинський повіт Косовський повіт Лунинецький повіт Столінський повіт Сарненський повіт Каширський повіт | |
| ґміни | 12 сільських і 1 міська |
| Офіційна мова | польська |
| Населення | |
| - повне | 183.600 (1931) |
| - густота | 33 осіб/км² |
| Площа | |
| - повна | 5587 км² |
| Дата заснування | 1 березня 1920 |
| |
Пінський повіт (Пинський повіт[1], пол. Powiat piński) — історична адміністративно-територіальна одиниця в складі Поліського воєводства II Речі Посполитої[1]. Був розташований на півночі української етнічної території.
Попередником адміністративно-територіальної одиниці був Пінський повіт у складі Української Народної Республіки, який існував у 1918—1919 роках[1]. Утворений 1 березня 1921 внаслідок вилучення зі складу повіту восьми волостей до новоутвореного Лунинецького повіту.
1 січня 1923 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі гміни доброславська і погостська вилучені з Лунинецького повіту і приєднані до Пінського, з якого вилучена гміна рачицька і включена до Столінського повіту[2].
1 січня 1926 р. розпорядженням Міністра внутрішніх справ селище Мартинівка Пінського повіту вилучене з гміни Поріччя і приєднане до гміни Логішин[3].
15 грудня 1926 р. з Пінського повіту передано гміни Любешув і Угриніче до Каширського повіту.[4]
19 березня 1928 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі ліквідовано гміну Дружиловіче Дорогичинського повіту, а належне до неї село Борова (біл. Баравая) включено до гміни Пожече Пінського повіту.[5]
Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі 23 березня 1928 р.[6] ґміну Ставек було розділено між ґмінами Пінковіче і Жабчице, також передано хутори Ощетина, Підварок і Уїзд від ґміни Логішин до ґміни Погост-Загородзкі, а село Острів — від ґміни Морочна до ґміни Вічувка.
Розпорядженням Ради Міністрів Польщі 26 квітня 1929 р. межі міста Пінськ розширені за рахунок приєднання земель ґмін Пінковіче і Жабице[7].
Розпорядженням Ради Міністрів Польщі 15 травня 1937 р. до Лунинецького повіту передані вилучені:
- з сільської ґміни Погост Загородзкі — фільварок Ляховець
- з сільської ґміни Доброславка — село і фільварок Задуб'я[8].
1 квітня 1939 р. межі міста Пінськ розширені за рахунок приєднання земель міщан із ґміни Хойно (на правому березі річки Піна)[9].
Міські ґміни:
- м. Пінськ
- містечко Серники — до 1926. Статус понижено до містечка сільської ґміни
Сільські ґміни:
- Ґміна Бродниця
- Ґміна Вічовка
- Ґміна Доброславка — від 1923. Передано з Лунінецького повіту
- Ґміна Жабчиці
- Ґміна Кухоцька Воля
- Ґміна Леміщевичі
- Ґміна Логішин
- Ґміна Любешів — до 1926. Передано до Камінь-Каширського повіту
- Ґміна Морочно
- Ґміна Пінковці
- Ґміна Погост Загородський — від 1923. Передано з Лунінецького повіту
- Ґміна Поріччя
- Ґміна Радчиськ — до 1922. Передано до Столінського повіту
- Ґміна Ставок — до 1928
- Ґміна Угриничі — до 1926. Передано до Камінь-Каширського повіту
- Ґміна Хойно
Після радянської анексії до Сарненського повіту 27 листопада 1939 включені Вітчівська, Кухітсько-Вольська і Морочанська волості Пінського повіту в ході випрямлення кордону з БРСР[10]. Включений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року до складу новоствореної Пінської області[11]. Ліквідований 15 січня 1940 р. з поділом на Жабчицький, Логішинський і Пінський райони. Під час німецької окупації територія була включена до Пінського ґебіту Генеральної округи Волинь-Поділля, тобто німці визнавали Пінщину українською етнічною територією.
- ↑ а б в Леонюк В. Пинський повіт // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 236. — ISBN 966-95063-0-1.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 sierpnia 1925 r. o zmianie granic gmin wiejskich Porzecze i Łohiszyn w powiecie pińskim. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 23 czerwca 1926 r. o wyłączeniu gminy Lelików z powiatu kamień-koszyrskiego, a gmin Lubieszów i Uhrynicze z powiatu pińskiego i włączeniu gminy Lelików do powiatu kobryńskiego, a gmin Lubieszów i Uhrynicze do powiatu kamień-koszyrskiego. [Архівовано 1 листопада 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 19 marca 1928 r. o zmianie granic powiatów na obszarze województwa poleskiego. [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 23 marca 1928 r. o zmianach terytorjalnych gmin wiejskich na obszarze województwa poleskiego. [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 26 kwietnia 1929 r. o rozszerzeniu granic gminy miejskiej Pińsk w powiecie pińskim, województwie poleskiem. [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 15 maja 1937 r. o zmianie granic powiatów łuninieckiego i pińskiego w województwie poleskim. Dz.U. 1937 nr 41 poz. 322 [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 marca 1939 r. o zmianie granic miasta Pińska w powiecie pińskim, województwie poleskim. Dz.U. 1939 nr 23 poz. 149 [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 4 декабря 1939 года об образовании Барановичской, Белостокской, Бресткой, Вилейской и Пинской областей в составе Белорусской ССР (Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР. 1938 г. — июль 1956 г. / под ред. канд. юр. н. Мандельштам Ю. И. — М.: Государственное издательство юридической литературы, 1956 г., s. 55) (рос.)
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |