Пінчевський Михайло Якович

Михайло Якович Пінчевський
Народився	1 квітня 1894(1894-04-01) Теленешти, Оргеєвський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер	24 березня 1955(1955-03-24) (60 років) Київ, СРСР
Громадянство	СРСР
Національність	єврей
Діяльність	письменник
Сфера роботи	література
Мова творів	їдиш
Жанр	п’єса, казка, вірш, поема

Миха́йло Я́кович Пінче́вський (*1 квітня 1894, м. Теленешти, Бессарабія — †24 березня 1955, Київ) — єврейський драматург, казкар, поет, перекладач. Член Національної спілки письменників України. Батько перекладача Мара Михайловича Пінчевського.

Михайло Якович Пінчевський народився 1 квітня 1894 року в м. Теленешти (рум. Teleneşti), у Бессарабії в сім'ї дрібного крамаря. Навчався в єврейській релігійній школі (хедері).

1913 року покинув отчий дім, відмовившись отримувати освіту в Одеській єшиві, — найкращому навчальному закладі регіону, — і подався в далекі мандри, найнявшись юнгою на корабель в одеському порту. Побував у Чилі, Бразилії, Уругваї й нарешті опинився в Аргентині, де працював чорноробом, гаучо, кочегаром на пароплаві, вчителем. У цю пору почав писати вірші рідною мовою — ідиш, і видав першу збірку.

У пошуках кращої долі 1924 року повернувся в рідне містечко, а згодом перебрався до Радянського Союзу.

Творчість

Деякий час жив у Москві, а з 1928 року — в Харкові, де співробітничав у єврейських газетах і видав кілька поетичних збірок. 1934 р. Михайло Пінчевський переїхав до Києва, де вступив до літературної організації ВУСПП.

Член СП СРСР з 1934 року.

Крім поезій, створив кілька п'єс, поставлених на багатьох сценах країни, писав казки для дітей.

Твори

Поема

• «Бессарабія» (1929)

Поетичні збірки

• «Чотири поеми» (1930)
• «Пісні дня» (1932)
• «Від весни до весни» (1934)
• «Поезії» (1936)
• «Вибрані пісні, поеми і казки» (1940)

П'єси

• «Биті карти» (1930)
• «Ельдорадо» (1936)
• «Блазень» (1940)
• «Я живу» (1942)
• «Виженіть біса» (1946)

У жовтні 1938 року був заарештований як «агент іноземної розвідки». Під час слідства, як водиться, із застосуванням незаконних методів ведення Михайло Пінчевський неодноразово оголошував голодування і відмовлявся підписувати протоколи допитів. 1939 р. його звільнили за відсутністю складу злочину.

Однак 22 липня 1951 року він знову опиняється за ґратами. Йшла «боротьба з космополітизмом», і цього разу його звинуватили в націоналістичній діяльності та антирадянській агітації. Як «доказ» були використані, зокрема, деякі рядки, довільно вирвані з його творів. Письменник знову оголосив голодування і зажадав відправити його скарги безпосередньо Сталіну чи Берії. Три місяці його годували силоміць. І все ж Особлива нарада засуджує Пінчевського до 10 років виправно-трудового табору суворого режиму. Перебуваючи в таборі, він постійно надсилав скарги в різні інстанції. На початку 1954 р. Колегія Верховного Суду СРСР скасувала вирок Особливої наради за відсутністю в діях Михайла Пінчевського складу злочину. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.

Джерела

• Письменники Радянської України. 1917—1987: Біобібліографічний довідник/ Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988. — 719 с.
• http://www.ejwiki.org/wiki/Пинчевский,_Михаил_Яковлевич [Архівовано 30 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• http://yiddishmusic.jewniverse.info/pinchevskiimikhail/index.html
• http://www.poeti.biz/avtobiografiya/izrailskie_poetj/pinchevskij_mihail_yakovlev.html
• http://www.ibiblio.org/pub/academic/languages/yiddish/mendele/vol07.167 [Архівовано 28 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• http://www.newswe.com/index.php?go=Pages&in=view&id=5891 [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.]

• З порогу смерті [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.]