Пінчук-Серебрякова Євгенія Климівна
| Пінчук-Серебрякова Євгенія Климівна | |
|---|---|
| Народилася | 28 вересня 1941 (83 роки) Москалівка, Тернопільської області |
| Діяльність | театральна акторка |
| Нагороди |   |
| |
Євгенія Климівна Пінчук-Серебрякова (* 28 вересня 1941 с. Москалівка) — українська театральна акторка у Сумах, театральна критикиня. Зазнала переслідувань на національному ґрунті з боку комуністичного режиму у 1980-х (через «неусовершенствование русского языка»).
Народна артистка України, лауреатка премії імені М. Заньковецької.
Батьки - селяни (Клим та Мокрина Пінчуки, з півночі Тернопілля). Після сільської школи вступила до театральної студії при Тернопільському театрі ім. Т. Г. Шевченка. Пізніше, у 1985-му, закінчила Київський державний університет ім. Карпенка-Карого, літературознавчий факультет — театральна критикиня.
- 1964 — акторка Тернопільського театру. Перша роль у виставі режисера Я. Т. Геляса,
- 1967 — разом з чоловіком Володимиром Серебряковим отримує запрошення від Сумського театру ім. Щепкіна, де працює понині.
Зіграла понад 180 ролей, здебільшого лірико-драматичні, грала героїнь української класики: Варка («Безталанна»), Маруся («Маруся Богуславка»), Елізабет («Герцог Гонзаго»).
Пригадую один з екстремальних випадків: захворіла актриса, й мені за ніч довелося вивчити величезний текст головної героїні Оксани за комедією Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»
- 1996 — отримала звання заслуженої артистки України.
- 1998 — отримала «Золотий мікрофон».
- 1999 — визнана акторкою року.
- 2006 — Лауреатка премії ім. М. Заньковецької.
- 2009 — Народна артистка України
- 2015 — Орден княгині Ольги ІІІ ступеня[1]
Звання «Заслуженої артистки» Євгенія Пінчук могла отримати ще в молоді роки, але через переслідування російської влади, яка закидала «неусовершенствование русского языка», офіційно звання так і не отримала. Понад те, під тиском адміністрації змушена була на деякий час залишити театр. 1986 на гастролях у Москві не дали зіграти жодної ролі, навіть україномовну Хіврю із «Сорочинки». Лише через три роки, завдяки громадськості міста і режисеру театру, була повернута до театру.
- ↑ Указ Президента України № 180/2015. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 3 жовтня 2016.
- Литвяк Т. Євгенія Серебрякова // Литвяк Т. Зустрічі перед мікрофоном. — Суми, 2015. — С. 57—60. — ISBN 978-966-566-632-5.
- Нестеренко О. Театр — моє життя. — Суми, 2024.
- Нестеренко П. Справді — українська, справді — народна [провідна актриса Сумського обласного театру драми та музичної комедії імені М. С. Щепкіна Євгенія Серебрякова] // Нестеренко П. Джерела натхнення : творчі портрети сумських митців. — Суми, 2018. — С. 8—43 : фот. — ISBN 978-966-566-709-4.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |