Перейти до вмісту

Пінчук Веніамін Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пінчук Веніамін Борисович
Народився17 (30) листопада 1908 Редагувати інформацію у Вікіданих
Горошки, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1987 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛітераторські мостки Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьскульптор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСанкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіМухіна Віра Гнатівна і Матвєєв Олександр Терентійович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСХ СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрскульптура Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Жовтневої Революції
Народний художник СРСР Сталінська премія

Веніамін Борисович Пінчу́к (нар. 30 листопада 1908, Горошки — пом. 21 серпня 1987, Ленінград) — російський радянський скульптор і педагог; член Спілки художників СРСР[1], дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1970 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 [30] листопада 1908(19081130) року в містечку Горошках Волинської губернії Російської імперії (тепер селище міського типу Хорошів Житомирського району Житомирської області, Україна). В 19281930 роках навчався в Москлвському ВХУТЕІНі у Віри Мухіної, у 19301932 роках — в Інституті пролетарського образотворчого мистецтва у Ленінграді у Олександра Матвеєва.

Під час німецько-радянської війни жив і працював у Ленінграді. Займався виготовленням агітаційних плакатів. Член ВКП(б) з 1942 року. З 1948 року викладав в Інституті живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна, з 1962 року професор.

З 1957 по 1987 рік жив в Ленінграді в будинку № 37 по Гаванській вулиці[2]. Помер в Ленінграді 21 серпня 1987 року. Похований на Літераторських містках Волковського цвинтаря. У 1988 році на його могилі встановлений надгробний пам'ятник — бронзове погруддя на гранітному постаменті роботи скульптора Олександра Чаркина і архітектора Володимира Васильковського[3].

Творчість

[ред. | ред. код]
«В. І. Ленін в Розливі»
«В. І. Ленін в Розливі»
«В. І. Ленін і Й. В. Сталін в Горках»
«В. І. Ленін і Й. В. Сталін в Горках»
«В. І. Ленін у куреня в Розливі»
«В. І. Ленін у куреня в Розливі»

Скульптура

[ред. | ред. код]

Плакати

[ред. | ред. код]

В роки німецько-радянської війни створив плакати:

  • «Славні соколи міста Леніна, будемо на смерть разити ворога» (1942);
  • «Жінки міста Леніна! Посилимо допомогу фронту, допоможемо Червоної Армії громити ворога!» (1943);
  • «Мстить нещадно німецьким загарбникам за кров і сльози наших дружин і дітей, матерів та батьків, братів і сестер» (1943);
  • «Вперед, на Захід!» (1943);
  • «Дух великого Леніна і його переможного прапора надихають нас тепер на вітчизняну війну … (І. Сталін)» (1944).

У 1942 році в блокадному Ленінграді у видавництві «Мистецтво» вийшла листівка з репродукцією плакату художника — «Єдиним ударом!»[1].

Плакати знаходяться в Державному меморіальному музеї оборони і блокади Ленінграда, Державному музеї історії Санкт-Петербурга, Президентській бібліотеці в Санкт-Петербурзі[1].

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 1993 році на будинку № 37 по Гаванській вулиці Санкт-Петербурга встановлено гранітну меморіальну дошку роботи архітектора Юрія Нікітіна з написом:

«У цьому будинку з 1957 по 1987 рік жив скульптор, народний художник СРСР Веніамін Борисович Пінчук»[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Трамвай мистецтв. [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  2. а б Енциклопедія Санкт-Петербурга.(рос.)
  3. а б Волинські новини. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.

Література

[ред. | ред. код]