Перейти до вмісту

Піньйос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Піньйос
39°56′02″ пн. ш. 22°43′03″ сх. д. / 39.9339° пн. ш. 22.7175° сх. д. / 39.9339; 22.7175
Витік
ГирлоТермаїкос
• координати39°56′02″ пн. ш. 22°43′03″ сх. д. / 39.9339° пн. ш. 22.7175° сх. д. / 39.9339; 22.7175
Країни: Греція
РегіонФессалія[d]
Довжина216 км
Площа басейну:9500 км²
Притоки:Enipeasd, Titarisiosd, Portaikosd і Lithaiosd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Піньйо́с (грец. Πηνειός) або Пеней, у минулому — Саламбрія (грец. Σαλαβριάς) — найбільша річка у Фессалії і третя за довжиною в Греції, її довжина — 205 км, площа басейну 10 700 км²[1] (вказуються також 257 км та 10 850 км²[2]).

Впадає в затоку Термаїкос Егейського моря між горами Олімп та Оса.

Темпейська долина пробита річкою між цими горами перед її впаданням у море. Скілак проводив цією річкою кордон Еллади[3]

Територія басейну в нижній течії характеризується середземноморським кліматом, який при віддаленні від моря стає більш континентальним. Середня витрата води у гирлі 81 м³/с, значно змінюється протягом року

У культурі

[ред. | ред. код]

Давньогрецький міф свідчить, що Геракл пробив гірський прохід між скелями, де утворилася річка Пеней[4]. За іншим міфом — під час затоплення Фессалії розливом Пенея, Посейдон ударом тризубця відкрив Темпейську долину, щоб дати вихід річці[5].

Піньйос згадується у творах античних авторів. Так, у Овідія в «Метаморфозах» згадано гай Темпи, через який протікає бурхливий потік річки Пеней, що стікає з гори Пінд[6]. Красу долини також оспівував Катулл[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Migiros, 2011.
  2. Foutrakis, 2007.
  3. Islami, Selim. Problems of Illyrian History : [англ.] // Acta Studia Albanica. — 2000. — Vol. 1. — С. 47—55.
  4. Лукан. Фарсалия VIII 1; Примечания Ф. А. Петровского в кн. Лукан. Фарсалия. М., 1993. С.338
  5. Посейдон // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Любкер Ф., Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
  6. Justin Haynes. Citations of Ovid in Virgil’s Ancient Commentators // Classical Commentaries: Explorations in a Scholarly Genre / Christina S. Kraus and Christopher Stray, ed. — Oxford University Press, 2016. — P. 225. — 560 p. — ISBN 9780199688982. — DOI:10.1093/acprof:oso/9780199688982.003.0012.
  7. Edmund Spenser, William A. Oram. The Yale Edition of the Shorter Poems of Edmund Spenser. — Yale University Press, 1989. — P. 765.

Джерела

[ред. | ред. код]