Пітер Вайтгед
| Пітер Вайтгед | |
|---|---|
| Громадянство | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Народився | 12 листопада 1914 Йоркшир, Англія, Сполучене Королівство |
| Помер | 21 вересня 1958 (43 роки) Франція |
| Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
| Дебют |  Монако 1950 |
| Остання гонка | .svg){kind=small} Велика Британія 1954 |
| Сезони | 1950—1954 |
| Команди | Ferrari, G A Vandervell |
| Гран-прі (старти) | 12 (10) |
| Перемоги | 0 |
| Подіуми | 1 |
| Поули | 0 |
| Найшвидші кола | 0 |
| Очки | 4 |
Пітер Нейлд Вайтгед (англ. Peter Neild Whitehead, Peter N. Whitehead), більше відомий як Пітер Вайтгед; 12 листопада 1914 — 21 вересня 1958) — британський автогонщик ХХ століття, переможець довоєнного Гран-прі Австралії 1938 року та 24 годин Ле-Мана 1951 року (разом з Пітером Волкером), учасник чемпіонату Формула-1 у 1950—1954 роках та гонки на витривалість 1000 км Нюрнбургрингу у 1957[1]. Загинув під час заїздів спортпрототипів Тур де Франс у 1958 році.
Достеменних відомостей про життя Пітера Вайтгеда досить мало. Він народився 12 листопада 1914 року у Менстоні в Західному Йоркширі, в заможній родині, що мала вовняний бізнес у Бредфорді.[2] Після смерті батька Пітера, матір вийшла заміж вдруге за старшого брата чоловіка. У 1922 в родині народився син Ґрем.[3]
Ще у підлітковому віці Пітер Вайтгед брав участь у змаганнях, що влаштовував «Клуб власників Бугатті»[4] на чілтернських пагорбах біля селища Чалфонт Ст Петер[en] на північному сході Бакінгемширу.[5] А 1935-го під час заїздів Формули Libre[6] на Alta з двигуном 1074 куб.см він став третім на гран-прі Лімерика.[7]
Починаючи з 1936 року, Вайтгед пілотував полуторалітрову ERA R10B чорного кольору.[8] З нею він взяв участь у перегонах IX Junior Car Club 200 Mile + Andre Gold Cup у класі «вуатюретт» з об'ємом двигунів до 1.5 л, зійшовши на десятому колі через зламаний поршень.[9] На ній же вони з Пітером Волкером стали третіми на II ГП Донінгтона 3 жовтня 1936, стартувавши з четвертого ряду та відставши від переможців на шість хвилин.[10]
У квітні 1937-го він став п'ятим на Coronation Trophy у Лондоні. 3 червня знову з Волкером вони стали також п'ятими під час V RAC International Light Car Race на острові Мен, пройшовши 50 кіл дистанції за 2 години 50 хвилин, а вже за десять днів Пітер брав участь у II гран-прі Флоренції, де на фініші був восьмим.[11]
У жовтні він збирався змагатися за Tourist Trophy у Донінгтон Парку, але його виступ не відбувся.[12]
- ↑ Світлини автівок Пітера Вайтгеда [1] (англ.)
- ↑ John Medley.Bathurst, the Cradle of Australian Motor Racing.Wahroonga, N.S.W. : Turton & Armstrong, 1997. ISBN 090803170X
- ↑ Гілка автомобільного форуму, присвячена Пітеру Вайтгеду [2] (англ.)
- ↑ («Bugatti Owners Club», «B.O.C.»)
- ↑ Світлина, де Пітер Вайтгед пілотує Riley Brooklands з чотирициліндровим двигуном об'ємом 1089 куб.см на змаганнях «B.O.C.» у віці 17 років, 25 червня 1932 року [3]
- ↑ Alta Car & Engineering Co [4](англ.)
- ↑ Гран-прі Лімерика-1935. Відео [5] (англ.)
- ↑ Автівки ЕРА [6] (англ.)
- ↑ IX Junior Car Club 200 Mile + Andre Gold Cup [7] [Архівовано 2015-03-11 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ II ГП Донінгтона [8] [Архівовано 2017-05-12 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Гоночні змагання 1937 року [9] [Архівовано 2014-09-24 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Tourist Trophy 1937 [10]
![[3]](http://www.motoringpicturelibrary.com/Images?item=23021&order_by=2012-P-3708.jpg&unique_name=Images&filter=Peter+Whitehead+%2Bsports&offset=0){kind=link}
- Paul Parker, Klemantaski Collection, Klemantaski: Master Motorsports Photographer Hardcover – January 6, 2015, ISBN 0760346445, ISBN 978-0760346440 [11] [12](англ.)
- Пітер Вайтгед. Короткі відомості (англ.)
- Пітер Вайтгед (англ.)
- Пітер Вайтгед (фр.)
- Золота ера. Гонщики (англ.)
- Гонщики: Пітер Вайтгед (англ.)
- Пітер Вайтгед. Біографія (англ.)
- Фотокартки з Пітером Вайтгедом
- Гонщики світового чемпіонату. Пітер Вайтгед (англ.)
- Енциклопедія ESPN F1. Пітер Вайтгед (англ.)
- Девід Йорк - менеджер Пітера Вайтгеда (англ.)
- Гілка автомобільного форуму, присвячена Пітеру Вайтгеду (англ.)
- «Класичний вигляд австралійських треків». Стаття у журналі «MotorSport» за лютий 2008 (англ.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |