Піхотний батальйон Купер'янова
Піхотний батальйон Купер'янова | |
---|---|
Kuperjanovi jalaväepataljon | |
На службі | 1918–1940 1992–сьогодення |
Країна | Естонія |
Вид | Сухопутні війська |
Тип | піхота |
Чисельність | батальйон |
У складі | 2-га піхотна бригада |
Гарнізон/Штаб | Військова база Таара[en], Виру 57°49′29″ пн. ш. 027°01′22″ сх. д. / 57.82472° пн. ш. 27.02278° сх. д. |
Прізвиська | Партизани |
Річниці | 23 грудня |
Війни/битви | Війна за незалежність Естонії |
Вебсайт | mil.ee/et/kaitsevagi/maavagi/2-jalavaebrigaad/kuperjanovi-jvp |
Командування | |
Поточний командувач | підполковник Томас Тиністе |
Медіафайли на Вікісховищі |
Піхотний батальйон Купер'янова (ест. Kuperjanovi jalaväepataljon) — батальйон сухопутних військ Естонії. Входить до складу 2-ї піхотної бригади. Штаб батальйону базується на військовій базі «Таара»[en], Виру, та командує ним підполковник Томас Тиністе.
Юліус Куперьянов був шкільним вчителем, якого було призвано до Російської імператорської армії під час Першої світової війни та служив, як командир партизанського та розвідувального підрозділу. У 1918 році він долучився до Естонської Армії на початку Естонської війни за незалежність. Від 23 грудня 1918 Купер'янов отримав від полковника Ернста Лімберга, командувача 2-ї дивізії[en] дозвіл на формування партизанського загону спеціального призначення. Підрозділ Купер'янова початково складався з 37 добровольців та базувався в Пуурманійському палаці. Нові волонтери продовжували поповнювати лави підрозділу й він скоро розрісся до 600 бійців, ставши Тартумааським партизанським батальйоном.[1] 13–14 січня 1919 батальйон брав участь у звільненні Тарту від Червоної армії. Після відбиття Тарту батальйон продовжив наступ на південь до Валги. 30 січня 1919 року батальйон досяг ферми в Пайю, де зустрів сильний спротив з боку Червоної армії. Тартумааський партизанський батальйон здобув перемогу в битві за Пайю[en], але Купер'янова було важко поранено під час битви й він помер невдовзі після 2 лютого 1919 року. Після його смерті батальйон було перейменовано на Партизанський батальйон Купер'янова на його честь.[1]
Після звільнення Південної Естонії від совєтів, батальйон рушив на південь до Латвії проти Балтійського ландесверу. 25 травня 1919 року батальйон успішно зупинив німецький наступ на Рауну[en], та взяв участь у розбитті німецьких сил у Битві за Цесіс. 30 вересня 1919 року партизанський батальйон Купер'янова взяв участь у невдалому нападі на форт Красная Горка[en]. У листопаді 1919 року підрозділ було розгорнуто в Партизанський полк Купер'янова.[1]
- поручник Юліус Куперьянов (24.12.1918–02.02.1919);
- підпоручник Микола Пііп (31.01.1919–19.07.1919) в.о.;
- прапорщик Рудольф Ріівес (31.01–02.02.1919);
- лейтенант Яан Унт (03.02.–17.02.1919) в.о;
- штабс-капітан Рудольф Куслап (18.02.–04.03.1919) в.о.;
- лейтенант Яан Унт (05.03.–15.11.1919);
- підпоручник Йоханнес Соодла (28.08.– 07.09.1919) в.о.
1-й піхотний батальйон Купер'янова було відновлено 18 березня 1992 року. Базуючись на військовій базі «Таара»[en] у Виру, він був найбільшим та найбоєздатнішим батальйоном у сухопутних військах Естонії, знаним за його сувору дисципліну та високий бойовий дух. У 2004 році Міністерство оборони переформувало батальйон на піхотний навчальний підрозділ. Від 1 січня 2009 року батальйон було перейменовано на піхотний батальйон Купер'янова.[1]
Піхотний батальйон Купер'янова:
- штаб батальйону, штабна рота
- піхотна рота
- піхотна рота
- піхотна рота
- мінометна батарея
- рота служби бойової підтримки
- ↑ а б в г Kuperjanovi jalaväepataljon. Estonian Defence Forces.(ест.)
- Офіційний сайт (ест.)(англ.)