Перейти до вмісту

Піцундський собор

Координати: 43°10′00″ пн. ш. 40°20′00″ сх. д. / 43.166667° пн. ш. 40.333333° сх. д. / 43.166667; 40.333333
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Піцундський собор
43°10′00″ пн. ш. 40°20′00″ сх. д. / 43.166667° пн. ш. 40.333333° сх. д. / 43.166667; 40.333333
Тип спорудикафедральний собор[d]
Розташування Грузія і  Республіка АбхазіяПіцунда
ЗасновникБаграт III Багратіоні
Перша згадка10 століття
Висота29 м
Належністьправослав'я
СтанКультурна пам'ятка національного значення Грузіїd
Оригінальна назвагруз. ბიჭვინთის ტაძარი
ЕпонімАндрій Первозваний
Вебсайтpitsundaorgan.webs.com
Піцундський собор. Карта розташування: Абхазія
Піцундський собор
Піцундський собор (Абхазія)
Мапа
CMNS: Піцундський собор у Вікісховищі

Піцундський собор (груз. ბიჭვინთის ტაძარი) або Патріарший собор в Піцунді на честь Апостола Андрія Первозванного — християнський собор, побудований в Піцунді (в ті часи Пітіунт) спочатку в IV столітті. В подальшому перебудовувався в VI столітті і у X столітті, за часів Абхазького та Грузинського царств.

Зараз де-юре грузинський православний собор знаходиться на території незалежної де-факто Республіки Абхазія, яка визнана на міжнародному рівні як частина Грузії. Собор в даний час використовується Абхазькою Православною Церквою і служить місцем цього органу, хоча це використання заперечується Республікою Грузія і не визнане помісними православними церквами.

Історія собору

[ред. | ред. код]

У IV столітті на території фортеці, спорудженої римлянами двома століттями раніше на місці стародавнього Пітіунта, яка служила форпостом Римської імперії в цьому регіоні, був побудований старохристиянський храм-базиліка, в якому служив єпископ Стратофіл, який брав участь у Вселенському Нікейському соборі 325 року. В кінці V — початку VI століття підлога цього храму площею в 60 квадратних метрів була прикрашена багатою мозаїкою, що є шедевром стародавнього мистецтва, що має світове значення. Цей одна з найдавніших на Кавказі мозаїчних підлог була виконана з камінчиків-кубиків місцевих порід дванадцяти кольорів. На мозаїці також був напис давньогрецькою мовою.

Візантійський імператор Юстиніан I, під владою якого знаходився Пітіунт в VI столітті, вважав місто важливою фортецею на Кавказькому узбережжі Чорного моря. У VI столітті в фортеці на місці вже зношеного храму IV століття, імовірно за його наказом, був зведений новий величний храм[1]. У 541 році в ньому знаходилася єпископська кафедра.

Новий купольний храм, споруджений в IX—X ст., був збудований з використанням цегли. Собор в середині X століття став кафедрою Абхазького католікосату Грузинської православної церкви. В XI — XV століттях собор неодноразово оновлювався. В XVII столітті, під загрозою нападу з боку турків, кафедра Абхазького католікосату переноситься в Гелатський монастир (Грузія), собор був покинутий. За даними французького мандрівника XVII століття Жана Шардена, Католікосат один раз на рік відвідував собор зі свитою єпископів і князів, щоб виконувати освячення мирою[2]. Собор був освячений в 1869 році, коли Абхазія вже була частиною Російської імперії[2].

В 1975 році німецькими майстрами в соборі був встановлений орган.

Архітектурні особливості

[ред. | ред. код]

Собор належить до типу хрестовокупольних, трехнефних і трьохапсидних храмів. Розміри його в плані становлять 43,3 × 22,7 метра. Зведений з каменю і цегли. У розподілі цих матеріалів спостерігається певний порядок. Стіни храму від цоколя складені виключно кам'яними блоками, потім кладка набуває змішаний характер: ряди каменю перемежовуються з цегляними прошарками. Чим вище, тим кам'яні прошарки тонше, а цегляні — товщі. Верхня частина стін, барабан і купол, що на них спочиває, внутрішні опори-стовпи складені повністю з цегли різного розміру. На центральній вівтарній апсиді зовні між вікнами товстою цеглою викладені хрести. Гладкі стіни покриті штукатуркою, в колишні часи прикрашеної фресками, від яких тепер збереглися лише пояс медальйонів в вівтарі.

Всередині собору, в західній його частині знаходиться усипальниця, в якій знаходяться дві гробниці, влаштовані апостолам Андрію Первозванному і Симону Кананіта, про що свідчать фрескові зображення двох апостолів всередині усипальниці.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Из истории средневековой Абхазии
  2. а б Акты собранные Кавказскою Археографическою Комиссиею (Acts of Caucasian Archeographic Commission), v. 5, pp. 1069—1070, cited by Экзеков, Мусса (2012). По обе стороны Большого Кавказа. Сборник документов (1-я половина XIX века). Том II. Питер. с. 574—575. ISBN 9785459008906.

Посилання

[ред. | ред. код]