Піше орієнтування
Пішне орієнтування (зазвичай його називають просто орієнтуванням на місцевості або скорочено FootO) є найстарішим формальним видом спорту зі спортивного орієнтування, який має найбільше «стартів» на рік.[потрібне цитування] Зазвичай FootO — це гонка на час, у якій учасники стартують із розрізненими інтервалами, хронометрується індивідуально, і очікується, що всі навігаційні рухи виконуватимуть самостійно. Контрольні пункти зображені на карті спортивного орієнтування і відвідуються у визначеному порядку. Позиція визначається спочатку за успішним проходженням дистанції, а потім за найменшим часом на дистанції.
FootO є однією з чотирьох дисциплін спортивного орієнтування, якими керує Міжнародна федерація спортивного орієнтування.
Історія спортивного орієнтування почалася в кінці 19 століття в Швеції. Сам термін «орієнтування» вперше був використаний у 1886 році і означав перетин невідомої землі за допомогою карти та компаса.[1] Перші змагання зі спортивного орієнтування, відкриті для публіки, були проведені в Норвегії в 1897 році.[1] Значні дати для країн-членів IOF наведено нижче.
| First public event | National body founded | First national championships | First international event | Other | |
|---|---|---|---|---|---|
| Norway | 1897 | 1945 (NOF) | 1937 (Årnes/Kongsvinger) | 1932[1] (Slora, Sørkedalen) | |
| Sweden | 1901[2] | (SOFT) see below | 1935[2] (Skinnskatteberg) or 1937[3] | ||
| The first Swedish national body was formed in 1935,[3] [or 1936[2]] to co-ordinate both foot and ski orienteering. In 1938 SOFT took over the sport for all foot races.[2][3] | |||||
| Finland | 1923[4] (1904[4] ski orienteering) | 1935[4] | 1935 (Vihti) | ||
| Estonia | 1926 (Pirita) | 1959 | 1959 (Nelijärve) | 1973 (1969 ski orienteering) | |
| Australia | 1970 (OA) | 1985 (Bendigo) | |||
| Canada[5] | 1967 (COF) | 1968 (Gatineau Park) | 1976? | ||
| India | (OFI) | ||||
| Ireland | 1969 | (IOA) | 1975 | ||
| Italy | 1976 (Ronzone)[6] | 1986 (FISO) | 1986 | 1993 (Kastelruth – JWOC) | |
| New Zealand | (NZOF) | ||||
| South Africa | 1981? | (SAOF) | |||
| UK[3][7] | 1962 | 1967 (BOF) | 1967 (Hamsterley Forest) | 1976 (Darnaway Forest) | |
| US | 1967 (Valley Forge, PA) | 1971 (USOF) | 1970 (Southern Illinois) | 1986 (Hudson Valley – World Cup) | |
| Russia/USSR | 1959 (Leningrad) | 1961 | 1963 (Uzgorod) | ||
Офіційні формати Чемпіонатів світу зі спортивного орієнтування[8], за якими слідує більшість регіональних та національних чемпіонатів, включають наступне:
Довгі дистанційні змагання, раніше відомі як класичні, є найтривалішими та найскладнішими індивідуальними випробуваннями. Вони проходять у лісовій місцевості з передбачуваним часом переможця 90–100 хвилин для чоловіків і 70–80 хвилин для жінок. Маршрути розробляються таким чином, щоб забезпечити значний фізичний виклик, широкий вибір шляхів руху та різноманітний рівень технічної складності.
Змагання на середні дистанції, які раніше називалися змаганнями на короткі дистанції, є відносно коротшими змаганнями, що проводяться в лісі, з очікуваним часом перемоги 30–35 хвилин на технічно складній місцевості.
Змагання зі спринту – це швидкісні змагання, що проводяться в міських умовах, технічно нескладні, але складні з вибором маршруту. Очікуваний час виграшу 12–15 хвилин.
Естафета, що складається з команд з 3 учасників, є змаганням з масового старту, де різні бігуни розділяються за допомогою розгалужень. Порядок фінішування визначається безпосередньо на фініші.
Спринтерська естафета проводиться командами з 4 осіб, де першою та останньою повинні бути жінки, у міській місцевості з масовим стартом та розгалуженням. Це захоплююча та телевізійна подія, де бігуни змагаються один до одного на високій швидкості.
Нокаут-спринт (КО-Спринт) — це новий формат міського орієнтування, який включено до міжнародних змагань. Він розпочинається з короткої кваліфікаційної гонки тривалістю приблизно 10–12 хвилин, яка визначає стартові позиції для серії дуже коротких гонок на вибування з масовим стартом, тривалістю 6–8 хвилин. У гонках на вибування зазвичай беруть участь шість бігунів, з яких два або три найшвидші проходять у наступний раунд. Формат може включати гафлінг (розділення маршрутів), петлі або вибір маршруту самим бігуном. Як і спринтерська естафета, цей формат відзначається високою інтенсивністю, підходить для телевізійних трансляцій, а етапи вибування проводяться швидко один за одним.
Чемпіонат світу зі спортивного орієнтування проводиться щорічно. Станом на 2022, Європа домінувала.
- ↑ а б в Past & present. International Orienteering Federation. Архів оригіналу за 2 August 2008. Процитовано 28 вересня 2008.
- ↑ а б в г Milstolpar i utvecklingen (швед.). Svenska Orienteringsförbundet. Архів оригіналу за 26 September 2007. Процитовано 6 листопада 2008.
- ↑ а б в г Disley, John (1978). Orienteering. London: Faber & Faber. ISBN 0-571-04930-3.
- ↑ а б в Historia | Suomen Suunnistusliitto. www.suunnistusliitto.fi. Процитовано 28 травня 2016.
- ↑ Canadian Orienteering Federation [Архівовано 23 August 2007 у Wayback Machine.] (Retrieved on 10 October 2008)
- ↑ FISO [Архівовано 20 January 2009 у Wayback Machine.], Italian Federation website
- ↑ http://www.athleticscholarships.net/other-sports-orienteering-3.htm [Архівовано 3 July 2008 у Wayback Machine.](Retrieved on 14 October 2008)
- ↑ IOF Competition Rules for Foot Orienteering, Appendix 6 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 December 2017. Процитовано 15 December 2017.
| Спортивні дисципліни |
| ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Обладнання |
| ||||||||
| Програмне забезпечення |
| ||||||||
| Відеоігри і симулятори | |||||||||
| Основи | |||||||||
| Організації | |||||||||
| Неспортивне | |||||||||
| Змагання |
| ||||||||
| Колекціонування |
| ||||||||
