Пищевич Семен Григорович
| Пищевич Семен Григорович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 січня 1863  Олександрія, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер | 14 грудня 1945 (82 роки) Париж |
| Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Миколаївське кавалерійське училищеd |
| Посада | депутат Державної думи Російської імперії[d] |
Піщевич Семен Григорович (також Піщевич; 2 січня 1863, Олександрія — 14 грудня 1945, Париж) — голова Олександрійського повітового земства, депутат 4 Державної думи Російської імперії, повітовий комісар Тимчасового уряду в Олександрійському повіті, Херсонський губернський староста Української Держави, голова Херсонської губернської земської управи.
Походив Семен Пищевич із відомої родини сербських переселенців, що потрапили на Олександрійщину під час створення Нової Сербії.
Після закінчення 2-ї Московської військової гімназії навчався в Миколаївському кавалерійському училищі, яке закінчив у 1884 році. Служив у 21-му драгунському Білоруському полку. У 1892 році вийшов у запас в чині ротмістра і повністю присвятив себе громадській діяльності.
З 1892 по 1903 рік Семен Пищевич — земський начальник 7-ї дільниці Олександрійського повіту.
Він був підприємцем (власник декількох шахт біля Олександрії) та землевласником (629 десятин).
З 1903 року, після смерті Миколи Зерваницького Семен Пищевич був обраний на посаду голови Олександрійської земської управи, яку обіймав до 1917 року.
За період його перебування на посаді голови Олександрійського земства в 1908—1909 роках було збудоване нове приміщення земської управи (знаходиться на перетині сучасних вулиць Шевченко та Першотравневої). У цей же період поруч із земською управою був збудований і власний будинок Семена Пищевича у стилі модерну (зберігся, відомий як «Будинок Пищевича»). Обидві споруди визнані пам'ятками архітектури державного значення.
У 1912 році Семен Пищевич обирався депутатом 4-ї Державної Думи від Херсонської губернії, членом бюджетної комісії (її секретар), а також комісії з місцевого самоврядування. 14 серпня 1913 року заявив про складання своїх депутатських повноважень.
Після Лютневої революції, 8 березня 1917 року Семен Пищевич був призначений повітовим комісаром Тимчасового уряду Росії в Олександрійському повіті.
З 26 вересня 1917 року — гласний Олександрійського повітового земства.
У травні 1918 р. після гетьманського перевороту Семен Пищевич призначений на посаду Херсонського губернського старости. На цій посаді не виказував підтримки і навіть протидіяв діяльності херсонських українських національних організацій. Почасти через те, що багато місцевих активістів симтатизували УНР й агітували проти гетьманського режиму. Вцілому негативні спогади про старостування Пищевича в Херсоні й про його особисті погляди залишив тодішній голова херсонської «Просвіти» Іван Челюк, який перебував з Пищевичем у перманентному конфлікті.[1]
З вересня 1919 року — голова Херсонської губернської земської управи.
Після 1919 року Семен Пищевич разом з дружиною емігрував до Франції, жив у Парижі, де й помер 14 грудня 1945 р. Похований на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа.
Предки: Пишчевич Симеон Степанович, Пишчевич Олександр Семенович.
Дружина — Леоніда Георгіївна Ерделі (1868—1941), донька Леоніди Никанорівни (Тулубйової) та Георгія Яковича Ерделі (1808—1880; штабскапітан, статський радник, губернський предводитель дворянства Херсонської губернії у 1871—1876 рр.)[2].
Син — Георгій, народився 12 жовтня 1887 року. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус у 1905 р, Єлисаветградське кавалерійського училище. З 1909 р. служив у 12-тому Білгородському уланському полку. Отримав чин поручника у 1910 році.[3] Дружина православна, родом з Полтавської губернії. Брав участь у Першій світовій війні, нагороджений орденом Святої Анни 3 ст. з мечами і бантом у 1915 р.[4][5] та орденом Святого Станіслава II-го ступеня у 1916 р. (як штабскапітан 6-ї автомобільної роти)[6]. Вбитий більшовиками в Олександрії 23 грудня 1918, похований 25 грудня[7].
У будинку Семена Пищевича в Олександрії нині діє однойменний готельно-розважальний комплекс, який окрім готелю включає кав'ярню, лаунж зону, сауну, більярд[8]. Загалом будинок Пищевича є однією з найвідоміших і найвпізнаваніших пам'яток міста.
19 лютого 2016, в рамках декомунізації в Україні в Олександрії один з провулків в історичній частині міста отримав назву «Родини Пищевичів»[9].
- ↑ «Просвіта» в Херсоні за гетьманату Скоропадського
- ↑ ГЕНЕАЛОГИЧЕСКОЕ ДРЕВО И РОДОСЛОВНЫЕ РОСПИСИ РОДОВ Мелентьевы-Шатько-Ухтомские-Воронины-Штукенберг-Быковы-Юлиус-Боткины-Эрдели
- ↑ histpol.pl.ua(рос.)
- ↑ Офіцери РІА(рос.)
- ↑ Пищевич Георгий Орден Св. Анны III-й степени. Документы о награждениях
- ↑ Пищевич Георгий Орден Святого Станислава II-й степени. Документы о награждениях
- ↑ 1918-1919 годы. Список убитых большевиками в городе Александрия
- ↑ http://dompischevicha.com.ua/
- ↑ Перейменування в Олександрії
- Сторінками історії Олександрійського земства
- http://www.n-slovo.com.ua/index.php/foto/9-newspaper/217-the-most-prominent-figures-of-alexandria-county-zemstvo.html[недоступне посилання з липня 2019]
