Рабичев Наум Натанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рабичев Наум Натанович
Народився1898
Житомир, Російська імперія
Померсічень 1938
Москва, СРСР
Діяльністьполітик
ПартіяКПРС

Наум Натанович Рабичев (Зайденшнер) (1898(1898), місто Житомир Волинської губернії, тепер Житомирської області — 1938, Москва) — радянський партійний і профспілковий діяч, завідувач відділу культури ВУРПС, завідувач Управління мистецтв Наркомату освіти УСРР, директор Центрального музею Леніна. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в листопаді 1927 — січні 1934 р. Член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) в лютому 1934 — січні 1938 р.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у бідній єврейській родині ремісника-маляра. З 1907 року навчався у Воронезькому реальному училищі, брав участь в підпільних соціал-демократичних гуртках молоді.

Член РСДРП(б) з грудня 1914 року.

У серпні 1915 — лютому 1916 року — заступник завідувача біржі праці біженців у місті Воронежі.

У 1916 році закінчив Воронезьке реальне училище. У вересні 1916 — червні 1917 року — студент Нижньогородського політехнічного інституту в місті Нижньому Новгороді (закінчив тільки перший курс).

У червні 1917 — травні 1918 року — член Воронезької міської ради від більшовиків; заступник голови виконавчого комітету Воронезької губернської ради. Одночасно з серпня 1917 року — член редакційної колегії воронезької більшовицької газети «Коммуна». З жовтня 1917 року працював секретарем бюро Воронезького партійного комітету РСДРП(б).

У травні 1918 — жовтні 1919 року — в Московському міському комітеті РКП(б): інструктор, секретар районного комітету РКП(б) залізничного вузла у Москві. Закінчив 1 курс Московського комерційного інституту.

З листопада 1919 року — в Червоній армії на політичній роботі. У листопаді 1919 — липні 1920 року — заступник начальника, начальник політичного відділу 58-ї, 47-ї і 7-ї стрілецьких дивізій РСЧА. У липні 1920 — січні 1921 року — заступник начальника, начальник політичного відділу 12-ї армії РСЧА.

У січні 1921 — липні 1922 року — заступник начальника Політичного управління військового округу в містах Києві та Катеринославі. У липні 1922 — червні 1923 року — заступник начальника Політичного управління військ України і Криму (Українського військового округу) в Харкові.

У червні 1923 — вересні 1924 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу ЦК ВКП(б) у Москві.

У вересні 1924 — 19 грудня 1929 року — завідувач культвідділу (відділу культури і пропаганди) і член президії Всеукраїнської республіканської ради професійних спілок (ВУРПС).

З грудня 1929 по серпень 1930 року — начальник Управління мистецтв і член колегії Народного комісаріату освіти Української СРР в Харкові.

У серпні 1930 — березні 1934 року — заступник завідувача відділу культури і пропаганди ЦК ВКП(б) у Москві.

З квітня 1934 по червень 1936 року — завідувач Партійного видавництва ЦК ВКП(б) «Партвидав». З вересня 1935 по січень 1938 року — директор Центрального музею Леніна у Москві. Одночасно, з липня 1936 по січень 1938 року — заступник директор Інституту Маркса-Енгельса-Леніна.

У травні — серпні 1937 року — заступник голови Всесоюзного комітету у справах мистецтв при РНК СРСР. У серпні 1937 — січні 1938 року — 1-й заступник голови Всесоюзного комітету у справах мистецтв при РНК СРСР.

Автор книг «Октябрьские дни в Воронеже» і «Ленин и Сталин».

У січні 1938 року покінчив життя самогубством (застрелився) у Москві.

Джерела

[ред. | ред. код]