Равенсберзьке графство

Равенсберзьке графство нім. Grafschaft Ravensberg
1140 – 1810
Герб
1: історичні кордони на карті
Столиця	Білефельд
Релігії	католицизм
Форма правління	графство
Історія
- Засновано	1140
- Ліквідовано	1810
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Равенсберзьке графство

Равенсберзьке графство (нім. Grafschaft Ravensberg) — історичне графство Священної Римської імперії. Розташовувалось в сучасній східній Вестфалії, Німеччина, біля підніжжя Тевтобурзького лісу.

Історія

Резиденція графів Равенсберзьких - Шпарренберзький замок у Білефельді.

Равенсберзьке графство вперше згадується в XII столітті, його першою резиденцією був Равенсберзький замок. Згодом графи Равенсберзькі побудували Шпарренберзький замок у Білефельді (в 1240-50 роках), який вони зробили своєю резиденцією. Їм також належав Лімберзький замок поблизу Пройсіш-Ольдендорфа.

У 1346 році графство було успадковано Берзьким герцогством, яке своєю чергою в 1423 році стало частиною Юліх-Берзького герцогства, і зрештою у 1521 році — Об'єднаних герцогств Юліх-Клевс-Берг.

Після війни за Юліхську спадщину, згідно з Ксантенським мирним договором 1614 року, Равенсберзьке графство увійшло до Бранденбурзького маркграфства, яке в 1701 році стало частиною Прусського королівства, і в 1719—1807 роках управлялося в межах адміністративної одиниці Мінден-Равенсберг. У 1807 році, під час наполеонівських війн, графство скасували.

Крім Білефельда, іншими громадами в графстві Равенсберг були Борггольцхаузен, Галле, Штайнхаген, Версмольд, Вертер, Іссельгорст (тепер частина Гютерсло), Енгер, Гідденхаузен, Редінгхаузен, Шпенге, Герфорд (за винятком Фалькендіка), Бюнде (за винятком Дюнне і Спрадов), Флото (за винятком Уффельна), Кірхленгерн на південь від Верре, Пройсіш-Ольдендорф (за винятком Хедема і Ласхорста) і Бад-Ейнгаузен на південь від річки Верре.

Правителі

Історична карта Равенсберзького графства (1798)

Кальвелаг-Равенсберги

• До 1144 року Герман I
• в. 1140 — бл. 1170 Оттон І
• в. 1160 — бл. 1180 Генріх
• в. 1175 — ц. 1220 Герман II
• в. 1220—1244 Оттон II
• в. 1220—1249 Людвіг
• 1249—1306 Оттон III
• 1306—1328 Оттон IV
• 1328—1346 Бернард

Юліхи

1348–1395 в особистій унії з Бергом, з 1437 року з Юліх-Бергом

• 1346—1360 Герхард I
• 1360—1408 Вільгельм I дозволяє своїм двом синам правити :
• 1395—1403 Адольф
• 1403—1428 Вільгельм II
• 1428—1475 Герхард II
• 1475—1511 Вільгельм III

Ла Марки, герцоги

з 1521 у складі Об'єднаних герцогств Юліх-Клевс-Берг

• 1511—1539 Іван
• 1539—1592 Вільям V
• 1592—1609 Джон Вільгельм I

Гогенцоллерни

з 1614 маркграфи Бранденбурга і королі Пруссії

• 1614—1619 Іоанн Сигізмунд Гогенцоллерн
• 1619—1640 Джордж Вільям, син
• 1640—1688 Фрідріх Вільгельм I, син
• 1688—1713 Фрідріх I, син, король Пруссії з 1701 р.
• 1713—1740 Фрідріх Вільгельм I, син, король Пруссії
• 1740—1786 Фрідріх II, син, король Пруссії з 1772 р.
• 1786—1797 Фрідріх Вільгельм II, племінник, король Пруссії
• 1797—1807 Фрідріх Вільгельм III, король Пруссії

До Франції згідно з Тільзітським договором 1807 р., територія графства була включена до наполеонівського Вестфальського королівства

Див. також

• Берзьке герцогство

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Равенсберзьке графство

• Історична карта Північного Рейну-Вестфалії 1789 року

Джерела

• Ulrich Andermann: Die Grafschaft Ravensberg in Mittelalter und Reformationszeit. In: Michael Zozmann (Hrsg.): Ravensberger Kolloquium. Band 1. Verlag für Regionalgeschichte, Bielefeld 2021, ISBN 978-3-7395-1324-9.
• Sebastian Sigler, Friedrich Korte: Bielefeld und die Grafen von Ravensberg. Die Gründungsepoche von 1214 bis 1346. Hans Gieselmann Verlag, Bielefeld 2014, ISBN 978-3-923830-89-3.