Рагозін Аркадій Павлович

Рагозін Аркадій Павлович
Народився	28 листопада 1918(1918-11-28) Акмолінськ
Помер	27 липня 1998(1998-07-27) (79 років) або липень 1998 (79 років) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	воєначальник
Військове звання	генерал
Партія	КПРС
Нагороди

Аркадій Павлович Рагозін (26 листопада 1918(19181126), місто Акмолінськ, тепер місто Нур-Султан, Казахстан — 27 липня 1998, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч органів держбезпеки, генерал-лейтенант, голова КДБ при РМ Вірменської РСР та голова КДБ при РМ Молдавської РСР. Депутат Верховної ради СРСР 9-го скликання.

Біографія

Народився в родині наймита, батько загинув у 1920 році. Був безпритульним, з 1931 року виховувався в дитячому будинку.

З грудня 1932 по червень 1935 року працював молодшим лаборантом Красновішерського целюлозно-паперового комбінату. У 1933 році закінчив школу фабрично-заводського учнівства при комбінаті.

У червні 1935 — жовтні 1937 року — літературний співробітник, кореспондент, відповідальний секретар редакції газети «Красная Вишера». У жовтні 1937 — вересні 1938 року — кореспондент редакції газети «Северная коммуна» в місті Чердинь. У 1938 році закінчив 10 класів середньої школи в Красновішерську.

У вересні 1938 — травні 1943 року — студент Новосибірського інституту військових інженерів залізничного транспорту.

У травні 1943 — травні 1950 року — кореспондент, начальник Урало-Сибірського відділення редакції центральної залізничної газети «Гудок».

Член ВКП(б) з квітня 1946 року.

З травня 1950 року служив в органах державної безпеки. У листопаді 1952 року закінчив дворічні курси підготовки керівного та оперативного складу при Вищій школі МДБ СРСР.

У листопаді 1952 — лютому 1954 року — заступник начальника Управління охорони МДБ (з березня 1953 року — дорожньо-транспортного управління МВС) по Уфимській залізниці.

У лютому — квітні 1954 року — начальник дорожньо-транспортного управління МВС по Карагандинській залізниці. У квітні 1954 — листопаді 1956 року — начальник відділу КДБ по Карагандинській залізниці.

У листопаді 1956 — квітні 1960 року — начальник відділу КДБ по Казанській залізниці.

У квітні 1960 — листопаді 1961 року — начальник 2-го відділу КДБ при РМ Татарської РСР.

У листопаді 1961 — лютому 1963 року — заступник голови КДБ при РМ Татарської РСР.

19 лютого 1963 — 14 січня 1967 року — начальник УКДБ по Сахалінській області.

14 січня 1967 — 28 листопада 1969 року — голова КДБ при РМ Башкирської АРСР.

28 листопада 1969 — 29 травня 1970 року — заступник начальника Управління кадрів КДБ при РМ СРСР.

29 травня 1970 — листопад 1972 року — начальник Управління кадрів КДБ при РМ СРСР. Член Колегії КДБ при РМ СРСР з 27 травня 1970 по 19 серпня 1975 року.

21 листопада 1972 — 24 листопада 1975 року — голова КДБ при Раді міністрів Вірменської РСР.

17 грудня 1975 — 19 січня 1979 року — голова КДБ при Раді міністрів Молдавської РСР.

У січні 1979 — січні 1987 року — начальник Вищої Червонопрапорної школи КДБ імені Ф.Е.Дзержинського в Москві. З січня 1987 року — професор спецкафедри Вищої Червонопрапорної школи КДБ імені Ф.Е.Дзержинського.

Помер 27 липня 1998 року в Москві. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Звання

• старший лейтенант залізничних військ (1950)
• майор (1952)
• підполковник (1954)
• полковник (1959)
• генерал-майор (16.12.1965)
• генерал-лейтенант (17.12.1973)

Нагороди

• орден Жовтневої Революції (31.08.1971)
• два ордени Червоного Прапора (30.10.1967, 13.12.1977)
• два ордени Червоної Зірки (10.12.1964, 8.10.1980)
• медалі
• знак Почесний співробітник держбезпеки

Джерела

• Петров Н. Кто руководил органами государственной безопасности, 1941—1954: справочник. М., 2010. [Архівовано 13 лютого 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Рагозин Аркадий Павлович [Архівовано 13 лютого 2022 у Wayback Machine.] (рос.)