Радунь
Зовнішній вигляд
Транслітерація назви | Raduń | ||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Основні дані | |||||
54°02′00″ пн. ш. 24°59′00″ сх. д. / 54.03333° пн. ш. 24.98333° сх. д. | |||||
Країна | Білорусь | ||||
Область | Гродненська область | ||||
Район | Вороновський | ||||
Засновано | 1387 | ||||
Перша згадка | 1387 | ||||
Магдебурзьке право | 1649 | ||||
Статус | з 1958 року | ||||
Населення | 2,8 тис. осіб (2006) | ||||
Часовий пояс | час у Білорусі | ||||
Поштовий індекс | 231390 | ||||
Телефонний код | +375-375 294 | ||||
Висота | 155 м | ||||
Водний об'єкт | р. Дітва | ||||
Транспорт, відстані | |||||
Найближча залізнична станція | Бастуни (24 км) | ||||
До Мінська | |||||
- фізична | 169 км | ||||
До обласного центру | |||||
- фізична | 93 км | ||||
Радунь у Вікісховищі |
Ра́дунь (біл. Радунь) — селище міського типу в Білорусі, у Вороновському районі Гродненської області.
Населення селища становить 2,8 тис. осіб (2006).
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Радуньської волості Лідського повіту Віленської губернії мешкало 806 осіб, налічувалось 101 дворове господарство, існували єврейський молитовний будинок, школа, 14 лавок, 3 постоялі будинки, шкіряний і пивоварний заводи, 4 кузні, відбувалось торжки[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1621 особи (809 чоловічої статі та 812 — жіночої), з яких 692 — православної віри, 896 — юдейської[2].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-11. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Це незавершена стаття з географії Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |