Райгородецький Юхим Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юхим Якович Райгородецький
Народження12 листопада 1924(1924-11-12)
Київ, УРСР, СРСР
Смерть1996(1996)
Київ, Україна
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військ артилерія
ОсвітаВійськово-політична академія імені Ленінаd
Роки служби1939-1973
ПартіяКПРС
Звання Полковник
Формування5-й гвард. кавкорпус
Війни / битвинімецько-радянська війна
По відставціжурналіст, письменник
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
 Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Юхи́м Я́кович Райгороде́цький (12 листопада 1924—1996) — радянський військовик часів Другої світової війни, полковник. У повоєнний час — журналіст, письменник і сценарист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1924 року в місті Києві. Єврей.

У чотирнадцятирічному віці вступив до 12-ї Київської артилерійської спецшколи, потім закінчив 1-ше Ленінградське артилерійське училище.

Учасник німецько-радянської війни з квітня 1942 року. Воював на Південному, 4-му, 2-му та 3-му Українських фронтах. Командував вогневим взводом, потім батареєю 1684-го артилерійсько-мінометного полку 63-ї кавалерійської дивізії 5-го гвардійського Донського козачого кавалерійського корпусу. Пройшов з боями від Сальських степів до австрійських Альп. Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1949 році вступив на редакторський факультет Військово-політичної академії ім. В. І. Леніна, по закінченні якої працював у різних виданнях, на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, писав художньо-документальні книги, п'єси, сценарії. З 1983 року — заступник голови Спілки журналістів України й, одночасно, відповідальний секретар редакції журналу «Журналіст України».

Помер у травні 1996 року.

Нагороди і почесні звання

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го (28.11.1944, 11.03.1985) та 2-го (04.10.1944) ступенів, Червоної Зірки (29.02.1944), медалями.

Заслужений журналіст України.

Обирався почесним громадянином 18 населених пунктів України, Молдови, Угорщини.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Райгородецкий Е. Я. «К Альпам». — М.: Воениздат, 1969. (рос.)
  • Райгородецкий Е. Я. «Плацдарм». — Днепропетровск: Промінь, 1971.
  • Райгородецкий Е. Я. «Натиск». — М.: ДОСААФ, 1979.
  • Райгородецкий Е. Я. «Огненные берега Роси». — К.: Политиздат Украины, 1984.
  • Райгородецкий Е. Я. «Это было под Будапештом». — М.: ДОСААФ, 1985.
  • Райгородецкий Е. Я. «Командиры смолоду». — К.: Молодь, 1986.
  • Райгородецкий Е. Я. «Ехал казак за Дунай». — Ужгород: Карпати, 1987.
  • Райгородецкий Е. Я. «Становление». — К.: Молодь, 1989.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Райгородецький_Юхим_Якович&oldid=33136115