Райкін Костянтин Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Райкін Костянтин Аркадійович
Константин Аркадьевич Райкин
Зображення
Зображення
Народився8 липня 1950(1950-07-08)[1] (74 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Національністьєврей
Громадянство СРСР
 Росія
Діяльністьактор, театральний режисер, вихователь, театральний педагог
Alma materАкадемічна гімназія Санкт-Петербурзького державного університетуd (1967) і Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1971)
Роки діяльності1971 — тепер. час
У шлюбі зБутенко Олена Іванівна і Салахова Алагез Таїрівнаd
ДітиПоліна Костянтинівна Райкінаd
БатькиРайкін Аркадій Ісаакович
Ruth Raykina-Ioffed
Брати / сестриКатерина Аркадіївна Райкінаd
ЧленствоFifth Civic Chamber of the Russian Federation (2014–2017)d
IMDbnm0707431
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
заслужений артист РРФСР народний артист Російської Федерації Державна премія Росії Кришталева Турандот Золота маска
CMNS: Райкін Костянтин Аркадійович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Райкін.

Костянтин Аркадійович Райкін (* 8 липня 1950, Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог та режисер, танцюрист, професор, керівник московського театру «Сатирикон». Народний артист Російської Федерації (1992). Син Аркадія Райкіна.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1967 закінчив фізико-математичну школу-інтернат № 45 при Ленінградському університеті (ЛДУ).[2] 1971 закінчив театральне училище ім. Щукіна (курс Юрія Катіна-Ярцева). Того ж року був запрошений Галиною Волчек до театру «Современник», на сцені якого грав десять років, створивши 38 ролей, з них 15 головних.

1981 перейшов в Ленінградський театр мініатюр під керівництвом Аркадія Райкіна. У 1982 театр переїхав до Москви й став Державним театром мініатюр, а з 1987 — московським театром «Сатирикон».

У цей період разом з батьком зіграв спектаклі «Його Величність Театр» і «Мир дому твоєму». У 1985 році відбулася прем'єра авторської сольної програми «Давай, артист!», де виступив в амплуа конферансьє, актора, співака, співрозмовника, декламатора і танцюриста. З цією програмою виступав на сотнях майданчиків по всьому СРСР. Програма принесла всесоюзну популярність.

Першим в СРСР почав виконувати зі сцени перед широкою публікою вірші Осипа Мандельштама в їх непідцензурній редакції.

1985 року здобув звання Заслуженого артиста РРФСР. З 1988 — художній керівник театру «Сатирикон».

З 2001 очолює курси в Школі-студії МХАТ.

Театральні роботи

[ред. | ред. код]
Московський театр «Современник»

(38 ролей, з яких 15 головних)

Театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна

На сцені театру зіграв понад 20 головних ролей[3]:

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

2000 року Райкін підтримав кандидатуру Путіна на президентських виборах, а також підписав звернення на підтримку путінських дій у Чечні.

У червні 2014-го він заявив:[4][5]

«Думаете, я в какой-то части своей натуры не радуюсь, что Крым стал теперь российский? Да радуюсь, конечно! Когда я узнал, что мы не будем вообще вмешиваться в дела Украины, когда там какие-то начались националистические такие настроения, я первое, что подумал: „А как же русские люди? Как же русский город Севастополь, который я так люблю?“… А вообще, всё, что происходит в Украине, для меня это ужасная рана. Потому что я знаю Украину (как и любое другое место) прежде всего по публике. Она там замечательная. В Киеве такая публика театральная! Замечательная, русскоязычная!»

24 жовтня 2016, на VII з'їзді Союзу театральних діячів виступив з критикою цензури в путінській Росії,[6] за що сам був підданий критиці з боку прихильників Путіна.[7]

У лютому 2017 схарактеризував Росію як «некрофільську державу, яка любить мертвих більше, ніж живих».[8]

26 лютого 2022 року, після вторгнення Росії в Україну, підписав антивоєнний лист російських діячів культури з закликом зупинити війну проти України[9][10].

Скандал з гастролями в Україні

[ред. | ред. код]

17 листопада 2017 на концерті в Одесі Костянтин Райкін під тиском колишнього очільника "Правого сектора" та блогера Сергія Стерненка, котрий разом з іншими активістами увірвався в залу та почав викрикувати про принадлежність Криму[11]. Райкін від такого пішов зі сцени, поліція нічого не вдіяла. В результаті чого концерт був зірваний[12]. Активісти пояснили свою поведінку тим, що Райкін публічно підтримав анексію Криму Росією. Сам же Райкін влітку 2014 розповідав, що не підписував лист на підтримку політики Путіна до Криму та України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Видатні випускники на сайті Академічної гімназії
  3. ↑ «Константин Райкин. Роли и афоризмы». Видеопоздравление к 70-летию худрука театра «Сатирикон»
  4. ↑ Константин Райкин. www.amur.info (рос.). Процитовано 26 квітня 2017.
  5. ↑ Константин Райкин / Константин Райкин / ИА "Амур.инфо". archive.is. 30 жовтня 2016. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 26 квітня 2017.
  6. ↑ Райкин резко выступил против «борцов за нравственность» (рос.)
  7. ↑ Отступать некуда (рос.)
  8. ↑ Константин Райкин назвал Россию «некрофильским государством» (рос.)
  9. ↑ Спиваков, Фрейндлих и Урин подписали антивоенное обращение. Colta. Процитовано 15 серпня 2023.
  10. ↑ Константина Райкина, выступившего против войны с Украиной, уволили из Театральной школы Константина Райкина. Медиазона (рос.). Процитовано 15 серпня 2023.
  11. ↑ Зрив виступу Райкіна в Одесі. Стрім з Фб, частина 1 (укр.), процитовано 6 липня 2022
  12. ↑ Злякався і втік: відомий українець розповів, як Райкін міг уникнути зриву концерту в Одесі. Апостроф (укр.). Процитовано 6 липня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Райкін_Костянтин_Аркадійович&oldid=43635540