Райнгольд Гадов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Райнгольд Гадов
Народився25 квітня 1882(1882-04-25) або 1882[1]
Берлін, Німецький Райх
Помер1946[1]
Sachsenhausend, Німеччина
Діяльністьофіцер ВМФ Німеччини, моряк, офіцер
Галузьвійськово-морські сили[1] і військова історія[1]
Знання мовнімецька[1]
Військове звання Контр-адмірал до розпорядження
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

Райнгольд Гадов (нім. Reinhold Gadow; 25 квітня 1882, Берлін — осінь 1946, Заксенгаузен) — німецький офіцер, контрадмірал крігсмаріне.

Біографія

[ред. | ред. код]

7 квітня 1900 року вступив в кайзерліхмаріне. Учасник Першої світової війни, перший офіцер допоміжного пароплава «Королева Луїза». 4 серпня 1914 року пароплав, який мав замінувати вихід з Темзи, був потоплений британською ескадрою з 16 есмінців, а Гадов був взятий в полон. 13 січня 1918 року інтернований в Нідерландах, а 6 вересня був звільнений і переданий в розпорядження 2-ї морської дивізії. З 23 вересня 1918 по 24 жовтня 1919 року — 1-й ад'ютант Інспекції мін, загороджень і вибухівки. Після демобілізації армії залишений в рейхсмаріне. 30 червня 1930 року звільнений у відставку.

22 березня 1939 року переданий в розпорядження крігсмаріне. З вересня 1940 року — директор бібліотеки ОКМ. 31 березня 1945 року звільнений у відставку. Після війни заарештований радянською окупаційною владою, утримувався в спецтаборі НКВС №7 «Заксенгаузен». Восени 1946 року все ще утримувався в таборі. Подальша доля невідома. 25 квітня 1949 року офіційно визнаний мертвим без вказання точної дати смерті.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Die deutsche Marine in Vergangenheit und Gegenwart. Scherl Verlag, Berlin 1924.
  • Seerüstung und Flottenpolitik der Mächte von der Vorkriegszeit bis zur Gegenwart. Zentral Verlag GmbH, Berlin 1924.
  • Zum 10-jährigen Gedenken der Skagerrakschlacht. Weber Verlag, Leipzig 1926.
  • Militärische Aufgaben der Reichsmarine. Verlag der süddeutschen Monatshefte, München 1927.
  • Italien und Frankreich im Mittelmeer. Freie Deutschland Verlagsanstalt, 1930.
  • Geschichte der deutschen Marine. Diesterweg Verlag, Frankfurt/Main, 1934.
  • Eine missachtete Kriegslehre. Diesterweg Verlag, Frankfurt am Main 1934.
  • Gelb oder weiss im Stillen Ozean. Verlag Gerhard Stalling, Oldenburg 1935.
  • Die heutige Gliederung der deutschen Kriegsmarine. Deutsche Gesellschaft für Wehrpolitik und Wehrwissenschaften, Hamburg 1936.
  • Wehrpolitische Spannungen im Mittelmeer. Deutsche Gesellschaft für Wehrpolitik und Wehrwissenschaften, Hamburg 1938.
  • Militärische Leitgedanken im Kriegsschiffbau. Berlin 1938.
  • mit Theodor Arps, Hellmuth Heye und Oskar von Niedermayer: Das Meer in volkskundlicher Darstellung: Kleine Weltgeographie des Weltmeeres. 1938
  • Die deutsche Kriegsmarine. 1939.
  • mit Greenfield H. Russel: Die Seemacht im nächsten Krieg. Scientia Verlag, Zürich 1939.
  • Seeräuberstaat England. Junker & Dünnhaupt Verlag, Berlin 1940.
  • Deutscher Flottenkriegszug nach Norden. Enßlin & Laiblin Verlag, Reutlingen 1940.
  • Die Kriegsmarine im Polenfeldzug. 1941.
  • Deutscher See- und Handelskrieg. 1941.
  • Kriegsschauplatz Ostsee. Die Kriegsmarine im Kampf gegen die Sowjets. Verlag „Die Wehrmacht“, Berlin 1941.
  • mit Arthur Boehm-Tettelbach: Deutschlands wehrgeographische Lage in ihrer Entwicklung 1914–1941. 1941.
  • Der Zermürbungskrieg gegen England auf allen Meeren. 1941.
  • Flottenstützpunkte. Institut für politische und Auslandsstudien, Heidelberg 1943/1944.

Редактор

[ред. | ред. код]
  • Jahrbuch der deutschen Kriegsmarine. Verlag Breitkopf und Härtel, Berlin 1939, erschien für die Jahre 1940 bis 1945 jährlich.
  • Illustrierter deutscher Flottenkalender. Wilhelm Köhler Verlag, ab 1943 bis 1945 jährlich.

Література

[ред. | ред. код]
  • Dermot Bradley (Hrsg.), Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849–1945. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 1: A–G. Biblio Verlag, Osnabrück 1988, ISBN 3-7648-1499-3, S. 398–399.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних