Перейти до вмісту

Райони Харкова

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
  1. Холодногірський район
  2. Шевченківський район
  3. Київський район
  4. Салтівський район
  5. Немишлянський район
  6. Індустріальний район
  7. Слобідський район
  8. Основ'янський район
  9. Новобаварський район

Територія сучасного Харкова поділяється на дев'ять[1] адміністративно-територіальних одиниць — районів у місті:

Перелік

[ред. | ред. код]
Райони Харкова
Район Населення, тис. осіб Площа
Індустріальний 155,8 3339 га, 33.4 км²
Київський 188,7 4569 га, 45.7 км²
Неми́шлянський 144,2 2229 га, 22.3 км²
Новобаварський 111,2 3471 га, 34.7 км²
Основ'янський 96,5 4532 га, 45.3 км²
Салтівський 310,3 2401 га, 24 км²
Слобідський 149,8 2434 га, 24.3 км²
Холодногірський 93,8 3211 га, 32.1 км²
Шевченківський 220,6 4418 га, 44.2 км²

Історія

[ред. | ред. код]
Мапа Харкова (1938 рік) із нанесеними межами тодішніх районів

У 1724 році у Харкові було 57 вулиць. Територія міста була поділена на 10 церковних приходів[2].

У XVIII столітті Харків складався з міської частини — територія Університетської гірки, де в XVII столітті існувала фортеця, безпосередньо примикав до неї Харківський Поділ, Захарківська і Залопанська слободи[3].

Вперше поділ Харкова на райони, який проіснував до 1917 року, відбувся на початку XIX століття. Він мав на меті здійснення поліцейського нагляду за порядком та медико-санітарним обслуговуванням населення[4].

1917 року було створено Жовтневий район, 1918 року — Івано-Лисогірський[5].

З 1919 року Харків був столицею Радянської України. Сюди переїхав уряд республіки і ЦК КП/б/У[6].

26 січня 1919 року на засіданні Центральної комісії з організації районних рад спільно з колегією відділу внутрішніх справ Харків було розділено на три райони[7]:

  • Івано-Лисогірський;
  • Петинсько-Журавлівський (згодом Петинський);
  • Основ'янсько-Холодногірський.

Виконавчі комітети районних рад народних депутатів міста Харкова вперше утворені в березні 1919 р. після виборів Іваново-Лисогірської, Основ'яно-Холодногірської і Петинсько-Журавлівської районних рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів міста Харкова. Тимчасово припинили діяльність у другому півріччі 1919 р. під час захоплення Харкова денікінцями. В кінці грудня 1919 р. були утворені тимчасові районні революційні комітети, які існували до кінця квітня 1920 р., до передачі управління новообраним районним радам і їх виконкомам[8].

У період НЕПу райони в місті 1921 року були скасовані та продовжували своє існування тільки як партійні[9].

У 1924 році було встановлено нову міську межу Харкова, до нової міської межі увійшло 59 населених пунктів, площа міста зросла в 3,64 раза[10][11][12]. Нову Баварію, Липову Рощу, Ясну Поляну включено до складу Червоно-Баварської районної ради[10][13].

11 вересня 1924 року Петинсько-Журавлівський[14] район перейменовано у Червонозаводський (рос. Краснозаводский).

У жовтні 1924 року Основ'янсько-Холодногірський район став Жовтневим[14].

У 1925 році утворено Ново-Баварський район.

У 1929 році на засіданні Президії Харківської міської ради робітничих та червоноармійських депутатів Івано-Лисогірский район перейменували у Ленінський[14][15][16].

Постановою секретаріату Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 16.07.1930, протоколом № 44/529 утворено Дзержинський, Ленінський та Жовтневий райони[17].

У квітні 1931 року було утворено Тракторобудівельну районну раду[14].

26 червня 1932 року постановою секретаріату ВУЦВК створені Дзержинський, Кагановичський, Червонозаводський райони.

На засіданні Президії ВУЦВК від 4 серпня 1932 року ухвалили рішення щодо створення у місті Харкові двох нових районних рад — у Дзержинському та Червонозаводському районах[14].

17 жовтня 1934 року у Харкові існували такі адміністративно-територіальні райони: Дзержинський, Жовтневий, Ленінський, Червонозаводський, Червонобаварський, Тракторний[14].

У 1935 році Ново-Баварський район перейменовано у Червонобаварський.

3 квітня 1935 року постановою Президії Харківської міської ради Тракторобудівельному району надано ім'я С. Орджонікідзе[14].

Постановою секретаріату Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 08.02.1936 утворено Орджонікідзевський район[17].

2 вересня 1937 року утворено Сталінський район.

4 січня 1938 року на засіданні Президії Харківської міської ради утворено Кагановичський та Сталінський райони[18].

8 березня 1940 року виконавчий комітет міста Харкова утворив Комінтернівський район[18]. З 1940 року у місті було 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Кагановичський, Комінтернівський, Ленінський, Орджонікідзевський, Сталінський, Червонобаварський, Червонозаводський райони[18].

У 1941—1943 роках при німецькій військовій адміністрації і місті утворено 10 районів: Шевченківський, Нагірний, Немишлянський, Петинський, Квітко-Основ'янський, Благовіщенський, Новобаварський, Холодногірський, Тракторний, Павлівський[19][20].

У 1946 році утворено 9 нових районів: Дзержинський, Жовтневий, Кагановичський, Комінтернівський, Ленінський, Орджонікідзевський, Сталінський, Червонобаварський і Червонозаводський.

12 серпня 1959 року Червонобаварський район приєднано до Жовтневого[21].

21 жовтня 1957 року Кагановичський район перейменовано на Київський[18].

14 вересня 1961 року Сталінський район перейменовано на Московський.

З 1967 року за Червонозаводським районом у російськомовному варіанті закріплюється назва рос. Червонозаводский (замість рос. Краснозаводской).

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12.04.1973 з частин Комінтернівського, Орджонікідзевського та Московського районів створено Фрунзенський район[22][17].

На черговій 38 сесії Харківської міської ради V скликання, що відбулася 25 листопада 2009 року, було вирішено не утворювати районні у місті Харкові ради після закінчення терміну їх повноважень (ліквідувати їх із весни 2010 року)[23]. Також після сесії міський голова М. М. Добкін заявив про скорочення з-поміж районів у місті заради оптимізації за кількістю мешканців[24].

2 лютого 2016 року розпорядженням Харківського міського голови у порядку декомунізації перейменовано частину районів Харкова, при цьому міська влада Харкова здійснила спробу залишити частину комуністичних назв[17]:

  • Дзержинський район — Шевченківський район
  • Ленінський район — Холодногірський район
  • Жовтневий район — Жовтневий район на честь свята 14 жовтня (спроба залишити стару назву)
  • Фрунзенський район — Фрунзенський район на честь радянського військового Тимура Фрунзе (спроба залишити стару назву)
  • Орджонікідзевський район — Індустріальний район

17 травня 2016 року розпорядженням Голови Харківської обласної державної адміністрації завершено процес перейменування районів відповідно до закону про декомунізацію[25]:

  • Жовтневий район — Новобаварський район
  • Комінтернівський район — Слобідський район
  • Фрунзенський район — Немишлянський район
  • Червонозаводський район — Основ'янський район

11 травня 2022 року на позачерговій сесії Харківської міської ради Московський район перейменовано на Салтівський район, чим було завершено процес зміни колоніальних назв районів Харкова[26].

Історія назв

[ред. | ред. код]
Історія районів Харкова
Сучасна назва Назва до 2016 / 2022 Інші назви
Індустріальний Орджонікідзевський, 1936—2016 Тракторобудівельний (Тракторний) район, 1931—1936
Київський, з 1957 року Київський Кагановичський, 1932—1957
Неми́шлянський Фрунзенський, 1973—2016 утворений 1973 року
Новобаварський Жовтневий, 1917—2016 утворений у 1917, у 1959 приєднано Червонобаварський[21]
Червонобаварський, 1935—1959[21] Ново-Баварський, 1925—1935[27]
Основ'янський Червонозаводський Петинсько-Журавлівський (Петинський), 1919—1924
Салтівський Московський, 1961—2022 Сталінський, 1937—1961
Слобідський Комінтернівський, 1938—2016 утворений 1938 року
Холодногірський Ленінський, 1924—2016 Іваново-Лисогірський, 1918—1924
Основ'янсько-Холодногірський один з трьох районів Харкова у 1919 році
Шевченківський Дзержинський, 1932 — 2 лютого 2016 утворений 1932 року

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статут територіальної громади міста Харкова [Архівовано 13 вересня 2009 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету
  2. ↑ Багалій, 1905, с. 34.
  3. ↑ Багалій, 1905, с. 42.
  4. ↑ Дзержинський район: від джерел до сучасності / Впервые деление Харькова на районы произошло 200 лет назад. Оно преследовало цели осуществления полицейского надзора за порядком и медико-санитарного обслуживания населения. Деление города на части просуществовало до 1917 года / [Архівовано 6 червня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Адміністративно-територіальний поділ міста Харкова[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
  6. ↑ Харьков. Краткая справочная книга /Голиков А. П. /рук/, Дьяченко Н. Т. и др. Харьков: Прапор, 1976. — С. 29.
  7. ↑ Історична довідка / 26 січня 1919 року було вирішено розбити місто на три райони ‒ Іваново-Лисогірський, Петинсько-Журавлівський, Основ'янсько-Холодногірский // Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради, 29.11.2016
  8. ↑ стор. 220: Державний архів Харківської області. Путівник (рукопис). Харків, 2008. 1022 с. «Архівні зібрання України», серія «Путівники»
  9. ↑ Історична довідка[недоступне посилання з червня 2019]
  10. ↑ а б Тахтаулова, 2016, с. 104.
  11. ↑ стор. 124: Харків: Збірник архівних документів і матеріалів / [упоряд. О. С. Гнезділо та ін.; ред. А. І. Епштейн]. — Харків, вид. Національного університету внутрішніх справ, 2004. — 314 с.
  12. ↑ Ф. Р-203. Харьковский губернский исполнительный комитет Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (губисполком). 1917—1925 рр.
    арк. 77-78: оп. 1. Спр. 1588. Обязательные постановления Харьковского губисполкома, 241 арк.;
    арк. 22: оп. 2. Спр. 59. Об определении городской черты города Харькова. 1922—1923 рр., 24 л.
  13. ↑ арк. 153—153 зв. // Ф. Р-845. Харьковский окружной исполнительный комитет Совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов г. Харькова 1922—1930 рр. оп. 2. Спр. 479. Дело о подготовке к выборам и о выборах в Советы по округу, 286 арк.
  14. ↑ а б в г д е ж Тахтаулова, 2016, с. 105.
  15. ↑ У 1929 році Івано-Лисогірський район (до його складу входили історичні райони Іванівка і Лиса Гора) був перейменований на Ленінський // Косолапова Є. В. Науковий керівник — доктор філологічних наук [Архівовано 2023-04-03 у Wayback Machine.] Тєлєжкіна О. О. Найменування адміністративних районів Харкова, стор. 350—352 in: // ХІV Всеукраїнська студентська науково-технічна конференція «Сталий розвиток міст», 2021, Харків.
  16. ↑ За іншими джерелами, Івано-Лисогірский район перейменували у Ленінський ще 1924 року, див. 1.2 Адміністративно-територіальний устрій [Харкова у 2012 році] // Економіко-географічна характеристика господарства міста Харкова. — Харків, 2012
  17. ↑ а б в г Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова
  18. ↑ а б в г Тахтаулова, 2016, с. 106.
  19. ↑ Тахтаулова, 2016, с. 97.
  20. ↑ арк. 19 // Ф. Р-2982. Харьковская городская управа 1941—1943 рр. оп. 1. Спр. 2. Приказы по Харьковской городской управе об организации материально-заготовительной конторы, о плохом санитарном состоянии города, об изменении районирования Харькова (16.01.1941 — 29.02.1943), 27 арк.
  21. ↑ а б в s:Указ Президії ВР УРСР від 12.08.1959 «Про укрупнення деяких районів Харківської області»
  22. ↑ Тахтаулова, 2016, с. 106-107.
  23. ↑ Харківська міська рада ухвалила рішення про нестворення районних рад. Архів оригіналу за 17 січня 2010. Процитовано 25 листопада 2009.
  24. ↑ Потрібно скоротити кількість районів у Харкові — М. Добкін[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  25. ↑ Розпорядження Голови Харківської обласної державної адміністрації № 181 від 17.05.2016
  26. ↑ У Харкові перейменували Московський район і три вулиці. Укрінформ. 11 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
  27. ↑ Календар знаменних і пам'ятних дат Новобаварського району / Червонобаварській район засновано у 1925 р. і мав назву Ново-Баварський р-н. З 1935 р. перейменовано у Червонобаварський

Література

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Райони_Харкова&oldid=43383361