Перейти до вмісту

Ракетно-космічний центр «Прогрес»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ракетно-космічний центр «Прогрес»
рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "РАКЕТНО-КОСМИЧЕСКИЙ ЦЕНТР "ПРОГРЕСС"
ТипАкціонерне товариство
Правова формаУнітарне підприємство
ГалузьАерокосмонавтика
Космічна наука
Попередник(и)ЦСКБ-Прогрес
Засновано12 квітня 1996 року
Штаб-квартираСамара
Виторг▲34 579 400 000 ₽ (2017)[1]
Операційний прибуток (EBIT)1 548 497 000 ₽ (2017)[2]
Чистий прибуток▲1 267 448 000 000 ₽ (2017)[2]
Активи98 790 158 000 ₽ (2017)[2]
Власний капітал28 497 072 000 ₽ (2017)[2]
Власник(и)Росія
Співробітники17 703 осіб[3]
Холдингова компаніяРоскосмос[4]
samspace.ru
Мапа
CMNS: Ракетно-космічний центр «Прогрес» у Вікісховищі

Ракетно-космічний центр «Прогрес» (рос. Ракетно-космический центр «Прогресс»), раніше відомий як ЦСКБ-Прогресс (рос. ЦСКБ-Прогресс ), є російським акціонерним товариством, що входить до юрисдикції Державної корпорації Роскосмос і відповідає за космічну науку та аерокосмічні дослідження[5]. Він був розробником знаменитої ракети «Союз-ФГ», яка використовувалася для пілотованих польотів у космос, а також «Союз-У», яка використовувалася для запуску зондів без екіпажу[6].

Огляд

[ред. | ред. код]

«Центр «Прогрес» був розробником і виробником ракет-носіїв серії «Союз ФГ», які використовувалися для запуску людей в космос, і серії «Союз-У», які використовувалися для запуску роботизованих космічних кораблів[7][8]. Комерційним маркетингом цих ракет-носіїв займалася компанія Старсем. До супутникової продукції «ЦСКБ-Прогрес» відносяться наукові супутники серії «Фотон» і «Фотон-М», військові супутники «Янтарь» і ресурсний супутник Землі «Ресурс ДК»[9].

Історія

[ред. | ред. код]

У 1941 році державний авіаційний завод №1 було переведено з Москви до міста Самари, Росія, поблизу Волги. Завод під назвою Дукс був створений у 1917 році з використанням потужностей у Москві, які раніше використовувалися для виробництва велосипедів, мотоциклів та різних інших транспортних засобів. Перед Другою світовою війною завод виготовляв у Москві кілька моделей літаків, у тому числі МіГ-3. Під час війни завод виготовляв літаки Іл-2 та Іл-10. У 1946 році почалося виробництво реактивних винищувачів МіГ-9 і МіГ-15, а в 1954 році — бомбардувальники Ту-16.

2 січня 1958 року уряд Радянського Союзу наказав Державному авіаційному заводу №1 розпочати виробництво ракет Р-7.

Центральне спеціалізоване конструкторське бюро (ЦСКБ) створено 30 червня 1974 року. 6 липня 1983 року генеральним конструктором ЦСКБ був призначений Дмитро Козлов[10], який був головним конструктором Р-7 і заступником головного конструктора ОКБ-1.

Ракети

[ред. | ред. код]

Супутники

[ред. | ред. код]
  • Біон
  • Зеніт
  • Фотон
  • Ресурс
  • Янтар
  • Орлець
  • Персона
  • Піон-НКС
  • Лотос

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Рейтинг крупнейших компаний России по объему реализации продукции — Expert RA.
  2. ↑ а б в г Balance Sheet, Бухгалтерский баланс — Ракетно-космічний центр «Прогрес», 2017.
  3. ↑ http://www.list-org.com/company/47470
  4. ↑ О мерах по созданию Государственной корпорации по космической деятельности "Роскосмос". Официальный интернет-портал правовой информации. Процитовано 15 квітня 2017.
  5. ↑ Samara-Space. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 13 березня 2023.
  6. ↑ Space industry organizations in Russia and CIS. Roscosmos. Архів оригіналу за 27 вересня 2007.
  7. ↑ Soyuz-FG. Roscosmos. Архів оригіналу за 27 вересня 2007.
  8. ↑ Soyuz-U. Roscosmos. Архів оригіналу за 27 вересня 2007.
  9. ↑ Harvey, Brian (2007). The Rebirth of the Russian Space Program: 50 Years After Sputnik, New Frontiers. Springer. с. 277. ISBN 978-0-387-71354-0.
  10. ↑ Скончался бывший генконструктор "ЦСКБ-Прогресс" Дмитрий Козлов. Gazeta.ru. 7 березня 2009. Процитовано 1 квітня 2009.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ракетно-космічний_центр_«Прогрес»