Раковина (сантехніка)
 |
МУШЛЯ— чашоподібне санітарно-технічне обладнання для миття рук, для миття посуду та інших мет[1].
Назву пристрій отримав завдяки схожості за формою з великою мушлею двостулкових молюсків, подібну ж аналогію можна побачити і в польській мові: muszla klozetowa означає в ній «унітаз». Мушлі, призначені для умивання, ще називають умивальниками[2], для миття посуду — мийками[3].
Пристрої для миття обличчя і рук з'явилися задовго до появи хатнього водопроводу. В Античності і Середньовіччі використовувалися фігурні глечики для миття рук — водолії (акваманіли). У сільському побуті аж до нашого часу вживаються підвісні рукомийники. Предками сучасних раковин можна вважати умивальні тази (які іноді встановлювались на спеціальному столику з круглим вирізом), а також маленькі басейни-лаваторії, влаштовані біля надвірних фонтанів, що були поширені в монастирях. Ченці після виконання роботи мали вимити руки й обличчя, щоб чистими приступити до меси чи літургії. У католицьких країнах їх називали lavabo — від форми першої особи однини майбутнього часу дійсного способу латинського дієслова lavare («мити»). Можливо, це пов'язане з формулою, яку промовляє священик під час меси, перед тим, як вмити руки — «Lavabo inter innocentes manus meas» («Умию серед невинних руки мої»). Слово lavabo закріпилося в багатьох романських мовах (французькій, іспанській, італійській, каталонській) для позначення раковин-умивальників[4][5].
Умивальники з краном і стоком води можуть використовуватися і за відсутності водопроводу. Вода наливається в спеціальний резервуар, а під зливом розташовується ємність для використаної води.
Раковини зазвичай мають крани (вентилі), які постачають гарячу і холодну воду і можуть включати в себе функцію розпилення, що прискорює промивання. Вони також включають в себе стік, щоб видалити використану воду в каналізацію (за її відсутності — в підставлену ємність). Злив може перекриватися пробкою, іноді її роблять вбудованою в раковину, приводжуваною в дію маленьким важільцем. Над умивальною раковиною часто встановлюють дзеркало, поруч розміщують мильниці (чи вбудований дозатор мила[en]), тримач для рушників чи рукосушарку, стакани для зубних щіток та інше туалетне приладдя.
Деякі раковини для уникнення переповнення і проливання води на підлогу оснащаються переливом, отвір якого розташовується під краном. У Великій Британії традиційними були раковини з двома кранами — один для холодної води, другий для гарячої, змішування води відбувається прямо в раковині із закритою пробкою.
Існують раковини, де можна перемикати потік води на вбудований фільтр, щоправда, потік води тоді менший. У багатьох київських будинках, споруджених в перші роки після Чорнобильської катастрофи, встановлювали раковини такої конструкції[джерело?].
Для усунення засмічення стоку використовують вантуз, сантехнічний трос і хімічний очисник водостоків.
Раковини виготовлені з різних матеріалів:
- кераміка
- бетон
- мідь
- Емаль по сталі або чавуну
- скло
- граніт
- мармур
- пластик
- мильний камінь
- нержавіюча сталь
- камінь
- тераццо
- дерево
Нержавіюча сталь широко використовується в кухнях і становить непоганий компроміс між вартістю, зручністю використання, довговічністю і легкістю чищення.
Емальований чавун є популярним матеріалом для раковини кухні та ванної кімнати. Важкі і міцні, ці раковини можуть бути також виготовлені в дуже широкому діапазоні форм і кольорів. Як і з нержавіючої сталі, вони дуже стійкі до гарячих чи холодних об'єктів, але можуть бути пошкоджені в результаті різких ударів і коли емаль стирається, чавунна основа часто схильна до корозії.
Тверді керамічні раковини мають багато спільного з емальованочавунними, але без ризику пошкодження поверхні, що призводить до корозії.
Кам'яні раковини були у вжитку ще в давнину. Деякі з найбільш популярних каменів: мармур, травертин, онікс, граніт.
Скло, бетон і терраццо як матеріали раковини надають їй естетичної привабливості і можуть бути отримані в широкому діапазоні незвичайних форм і кольорів.
Раковини, особливо виготовлені з нержавіючої сталі, можуть бути оснащені вбудованою сушаркою для вимитого посуду.
Розрізняють три основні стилі раковин для ванних кімнат:
- Консольна раковина. Таку раковину прикріплюють до стіни за допомогою кронштейнів.
- Раковина-«тюльпан». Вона має ніжку-п'єдестал, за якою розташована вся комунікація.
- Так званий «Мойдодир». Раковина вбудовується в стіл або комод. Також до комплекту раковини входить дзеркало.
Також існують цілком унікальні варіанти у вигляді мультяшних персонажів та зірок. Сучасний світ постійно зазнає змін та розвивається, і модні тенденції постійно з'являються та виходять з моди. Наприклад, раковини у формі посудин, які базуються на перших умивальниках, тепер стають центром уваги в домівках.[6]
- «Мийдодір» — віршована казка К. І. Чуковського
Одна з міських легенд стверджує, що напрямок руху води у міні-виру в зливі раковини пов'язаний з силою Коріоліса. Але це спростовується простим експериментом: одночасним спостереженням через вебкамери за двома одинаковими раковинами, одна з яких розташовується в північній, друга — в південній півкулі. Дослід показує, що напрямок виру не пов'язаний з обертанням Землі, він залежить радше від геометрії раковини і від мікропотоків, що виникають у масі води чи під час наповнення чи під час іншого її руху[7].
- ↑ Раковина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Умивальник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Мийка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Définitions lexicographiques et étymologiques de " lavabo " du Trésor de la langue française informatisé, sur le site du Centre national de ressources textuelles et lexicales
- ↑ Viollet-le-Duc Dictionnaire raisonné de l'architecture française du XIe au XVIe. (фр.)
- ↑ List of Pros and Cons of Vessel Sinks (англійською) .
- ↑ Benoît Urgelli (21 octobre 2003). Modélisation de l'effet Coriolis : Lavabos, Coriolis et rotation de la Terre. Ministère de l'éducation, de la science et de la recherche. Процитовано 22 березня 2008. (фр.)