Перейти до вмісту

Рамон Лаваль Альвіаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рамон Лаваль Альвіаль
Народився14 березня 1862(1862-03-14)
Консепсьйон, Чилі
Помер14 жовтня 1929(1929-10-14) (67 років)
ПохованняCatholic Cemetery of Santiagod
Країна Чилі
Діяльністьписьменник
ВчителіRudolf Lenzd
Знання мовіспанська
ЧленствоSociedad Chilena de Historia y Geografíad

Рамо́н Лава́ль Альвіа́ль (Рамон А(рмініо). Лаваль; ісп. Ramón Laval Alvial, Ramón A. Laval; *14 березня 1862(18620314), Сан-Фернандо — †14 жовтня 1929, Сантьяго)[1] — чилійський письменник і бібліограф; один з найвидатніших чилійських фольклористів початку XX століття[2], який присвятив значну частину свого часу розвитку цієї дисципліни й здійснив з неї численні публікації.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Рамон Армініо Лаваль Альвіаль народився в Сан-Фернандо 14 березня 1862 року. Він був одним із шести дітей, народжених у шлюбі французького емігранта Рамона Едуардо Лаваля Англаде та чилійки Марії дель Сокорро Альвіаль Діас.[3] Коли Лавалю було три роки, у 1865 році, його батьки вирішили переїхати до Сантьяго, у популярний район Реколета, де його батько працював інженером.[4]

У Сантьяго Рамон Лаваль навчався у коледжі Реколета Домініка, а потім вивчав теологію та каліграфію, одночасно з цим, у віці 21 року, приступивши до роботи на чилійській пошті.

Згодом Рамон Лаваль почав працювати у Національній бібліотеці Чилі, де пропрацював загалом 33 роки. Саме там Лаваль познайомився і освоїв бібліографію, а також займав посади, відповідно, секретаря, заступника директора і зрештою, директора цієї установи.[4] З цією ж установою пов'язана блискуча літераторська, власне бібліографічна, а також фольклористична діяльність Р. А. Лаваля.

15 серпня 1928 року лікарі виявили у Рамона Лаваля невідому хворобу, яка зрештою призвела до його смерті 14 жовтня 1929 року у віці 67 років. Його поховали на католицькому кладовищі Сантьяго-де-Чилі 16 жовтня того ж року.[5]

З доробку

[ред. | ред. код]
Contribución al folklore de Carahue, Рамон Лаваль Альвіаль, 1916.

Між 1912 і 1915 роками Рамон Лаваль керував різними публікаціями високого наукового рівня і, крім того, що був методичним письменником, став видатним бібліографом, і тому в 1915 році написав свою «Бібліографію бібліографій» (Bibliografía de Bibliografías),[4] — працю, що поставила його серед найвидатніших діячів цієї галузі в країні.[6]

Крім власне літераторства, Лаваль був одним із провідних чилійських фольклористів початку 20-го століття разом із Хуліо Вікунья Сіфуентесом та натуралізованим чилійським німецьким ученим і лінгвістом Родольфо Ленцом. Разом з ними в 1909 році Лаваль заснував Чилійське фольклорне товариство, яке через 2 роки об'єднається з нещодавно створеним Чилійським товариством історії та географії[7], директором якого він був у 1925-1929 роках.

Пропри недовге існування Чилійське фольклорне товариство об'єднало провідних дослідників народної творчості чилійців і пулікувало перший спеціалізований часопис про національний фольклор, сприяючи консолідації вивчення народних культур країни.[8]

Фольклористична діяльність Лаваля вирізнялася детальними польовими дослідженнями, які він провів у сільських районах, таких як Карауе[4], розташованих на півдні Чилі, а також ерудицією, з якою він порівнював різні прояви популярної культури з їхніми європейськими еквівалентами. Серед його творів виділяються такі: Del latín en el folklore chileno (1910), Oraciones, ensalmos y conjuros (1910), Cuentos chilenos de nunca acabar (1910), Contribución al folklore de Carahue (1916), Tradiciones, leyendas y cuentos recogidos de la tradición oral de Carahue (1920), Paremiología chilena (1923), Cuentos populares en Chile (1923) і Cuentos de Pedro Urdemales (1925) тощо.[9][4]

Вибрана бібліографія

У 2013 році українською мовою вийшла невелика книга «Чилійські казки» (Львів: «Кальварія», 120 с.), де в перекладах іспаніста С. Ю. Борщевського вміщено 12 чилійських народних казок із зібрання Рамона А. Лаваля Tradiciones, leyendas y cuentos populares recogidos de la tradición oral en Carahue, Chile (1920).[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Genealogía de Ramón Laval:(Genealogías Chilenas)
  2. ↑ Por: Manuel Dannemann, Universidad de Chile (Anales de Literatura Chilena) [Архівовано 2011-09-11 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Ramón Laval: Biblioteca Nacional (Memoria Chilena)
  4. ↑ а б в г д Ramón a. Laval (Santiago de Chile, 1969). La bibliografía de bibliografías (PDF) (español) . Процитовано 29 de julio de 2014.
  5. ↑ Últimos días de Ramón Laval: Fallecimiento, 14 de octubre de 1929, 67 años [Архівовано 2014-08-09 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Laval Alvial, Ramón (1862-1929).(ABC Biografías)
  7. ↑ Sociedad Chilena de Historia y Geografía, fundada en 1839
  8. ↑ Memoria Chilena (2008). Ramón Laval (HTML). Процитовано 28 de julio de 2014.
  9. ↑ Libros Maravillosos (Los cuentos de Pedro Urdemales)
  10. ↑ текст на www.memoriachilena.cl
  11. ↑ Лаваль, Рамон Чилійські казки (2013) на вебсайті Книгарня «Є»

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рамон_Лаваль_Альвіаль&oldid=39552968