Ратнер Олександр Григорович
Ратнер Олександр Григорович – український письменник, поет, перекладач. Член Національної спілки письменників України[1].
| Ратнер Олександр Григорович | |
|---|---|
| Народився | 10 жовтня 1947 (77 років) Дніпро |
| Громадянство | України |
| Відомий завдяки | науковець, письменник |
| Alma mater | Дніпропетровський металургійний інститут |
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук |
| Членство | Національна спілка письменників України |
| Премії | Літературна премія імені Дмитра Кедріна, 2007; міжнародна літературна преміія імені Ернеста Хемінгуея, 2019 |
Олександр Ратнер народився 10 жовтня 1947 року у м. Дніпро.
Після навчання у середній школі, яку закінчив з відзнакою, вступив до Дніпропетровського металургійного інституту. В подальшому навчався у аспірантурі, по закінченню якої, у 1975 році, здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.
Тривалий час працював у галузі чорної металургії, також займаючись науковою діяльністю. О. Ратнер є автором 20 наукових винаходів та патентів.
З 2000 по 2013 рік займався бізнесом та з 2013 року – виключно літературною діяльністю[2].
З шістнадцяті років О. Ратнер займався у літературній студії при Дніпропетровському палаці студентів.
Його вірші були вперше опубліковані у 1963 році у газеті «Дніпровська правда», а у 1987 році видана перша книга.
О. Ратнер відомий як перекладач творів Дмитра Павличка, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Віктора Коржа, Володимира Міщенка, Романа Лубківського, Анатолія Бортняка, Тараса Шевченка, Івана Котляревського.
В його творчому доробку понад 20 книг віршів та прози, написаних російською та українською мовою[3], серед яких:
- «Піднебесні батоги» (збірка поезій), 2007[4];
- «Игра в «Ура» (есеїв та оповідань, рос. мовою), 2010[5];
- «Тайны жизни Ники Турбиной» (роман, рос. мовою), 2018[6];
- «Мой Валентин Гафт» (роман, рос. мовою), 2022[7];
- «Коли закінчиться війна» (поетична збірка), 2024[8].
Твори О. Ратнера публікувались у літературних журналах Канади, США, Ізраїлю та Германії.
У 2022 році за мотивами роману «Тайны жизни Ники Турбиной» був знятий фільм «Ніка», який був визнаний переможцем кінофестивалю SXSW у м. Остін[9].
За свою творчу діяльність Олександр Ратнер був неодноразово відзначений літературними преміями, у т.ч. :
- літературною премією імені Дмитра Кедріна за поетичні збірки «Старый двор» та «Так дышит вечность» у 2007 році[10];
- міжнародною літературною премією імені Ернеста Хемінгуея, за роман «Тайны жизни Ники Турбиной» у 2019 році[11].
- ↑ Цікаве про Дніпро - Дніпровська міська рада. dniprorada.gov.ua (укр.). Процитовано 21 листопада 2024.
- ↑ АЛЕКСАНДР РАТНЕР: «МИРЮ В СЕБЕ УЧЕНОГО С ПОЭТОМ». MILLENIUM CLUB (рос.). 3 липня 2021. Процитовано 21 листопада 2024.
- ↑ Александр Ратнер. «Новый Континент» (ru-RU) . Процитовано 21 листопада 2024.
- ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 21 листопада 2024.
- ↑ «Пресвятая моя, навіки моя». pzks.nmu.org.ua. Процитовано 21 листопада 2024.
- ↑ Днепровский поэт Александр Ратнер раскрыл удивительные тайны Ники Турбиной. dv-gazeta.info (укр.). Процитовано 21 листопада 2024.
- ↑ Вийшла книга дніпровського письменника про Валентина Гафта. dv-gazeta.info (укр.). Процитовано 21 листопада 2024.
- ↑ Презентація нової збірки Олександра Ратнера. www.nikopoltoday.com (укр.). Процитовано 21 листопада 2024.
- ↑ Nika (2022) - Awards - IMDb (амер.), процитовано 21 листопада 2024
- ↑ В Днепропетровске вручили литературные премии им. Дмитрия Кедрина. Gorod.dp.ua. Процитовано 21 листопада 2024.
- ↑ admin (18 січня 2019). Днепровский автор получил престижную литературную премию. Днепр Час (рос.). Процитовано 21 листопада 2024.