Рафаель Каденас
| Рафаель Каденас | ||||
|---|---|---|---|---|
| Rafael Cadenas | ||||
 | ||||
| Народився | 8 квітня 1930 (94 роки) Баркісімето, Венесуела | |||
| Країна |  Венесуела | |||
| Національність | венесуелець | |||
| Діяльність | поет, перекладач | |||
| Заклад | Центральний університет Венесуели | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Рафаель Каденас у Вікісховищі | ||||
Рафаель Каденас (народився 8 квітня 1930 року в Баркісімето) — венесуельський поет і есеїст.
Каденас опублікував свою першу книгу поезії, Cantos iniciales, у 1946 році. Після військового перевороту Маркоса Переса Хіменеса він перебував у вигнанні в Тринідаді з 1952 по 1956 рік. Отриманий там досвід знайшов відображення в його книгах «Una Isla» і «Los cuadernos del destierro» в 1958 і 1960 роках.
У наступні роки, крім томів поезії, було опубліковано кілька нарисів про літературу. У 1985 році він був нагороджений Premio Nacional de Literatura. У 1992 році він отримав нагороду Premio Pérez Bonalde. У 2007 році брав участь у 4-му фестивалі латиноамериканської поезії у Відні. У 2009 році він отримав мексиканську премію Хуана Рульфо. У 2015 році він отримав премію імені Гарсіа Лорки. Далі послідували премія королеви Софії у 2018 році та премія Сервантеса у 2022 році.
Каденас був комуністом у молодості. Проте роками він дистанціювався від цієї ідеології[1]. У 2020 році він заявив газеті El País, що «проблема будь-якої ідеології полягає в тому, що вона вже зроблена, що ускладнює вільне мислення». Уряд Ніколаса Мадуро утримався від привітань Каденаса з здобуттям премії Сервантеса. Каденас тоді заявив: "Я не отримував привітань і не очікую їх. Я не згоден з режимом, але й не беру участі в політиці.[2]
- Cantos iniciales (1946)
- Una isla (1958)
- Los cuadernos del destierro (1960 i 2001)
- Falsas maniobras (1966)
- Intemperie (1977)
- Memorial (1977) (двомовне видання іспанською та англійською мовами) (2007)
- Amante (1983). Amante (2002). Amant (2004), переклад на французьку мову «Amante». Lover (2004, 2009) двомовне видання
- Dichos (1992)
- Gestiones (1992). Premio Internacional Juan Antonio Pérez Bonalde
- En torno a Basho y otros asuntos (Pre-Textos, 2016)
- Contestaciones (Visor Libros, 2018)
- Antología (1958—1993) (1996 і 1999)
- Poemas selectos (2004, 2006 і 2009)
- El taller de al lado (2005).
- Literatura y vida (1972)
- Apuntes sobre San Juan de la Cruz y la mística (1977 і 1995)
- Realidad y literatura (1979)
- La barbarie civilizada (1981)
- Anotaciones (1983)
- Reflexiones sobre la ciudad moderna (1983)
- En torno al lenguaje (1985)
- Sobre la enseñanza de la literatura en la Educación Media (1998)
- ↑ Rafael Cadenas. El País. Процитовано 10 грудня 2022.
- ↑ Rafael Cadenas. El Nacional. Процитовано 17 листопада 2022.
 Хорхе Гільєн (1976) •  Алехо Карпентьєр (1977) • Дамасо Алонсо (1978) •  Хорхе Луїс Борхес + Герардо Дієго (1979) •  Хуан Карлос Онетті (1980) •  Октавіо Пас (1981) • Луїс Росалес (1982) • Рафаель Альберті (1983) • Ернесто Сабато (1984) • Гонсало Торренте Бальєстер (1985) • Антоніо Буеро Вальєхо (1986) • Карлос Фуентес (1987) • Марія Самбрано (1988) • Адольфо Біой Касарес (1990) • Франсіско Аяла (1991) • Дульсе Марія Лойнас (1992) • Мігель Делібес (1993) •  Маріо Варгас Льйоса (1994) • Каміло Хосе Села (1995) • Хосе Гарсія Ньєто (1996) • Гільєрмо Кабрера Інфанте (1997) • Хосе Єрро (1998) •  Хорхе Едвардс (1999) • Франсіско Умбраль (2000, ) •  Альваро Мутіс (2001) • Хосе Хіменес Лозано (2002) • Гонсало Рохас (2003) • Рафаель Санчес Ферлозіо (2004) • Серхіо Пітоль (2005) • Антоніо Гамонеда (2006) • Хуан Гельман (2007) • Хуан Марсе (2008) • Хосе Еміліо Пачеко (2009) • Ана Марія Матуте (2010) • Ніканор Парра (2011) • Хосе Мануель Кабальєро Бональд (2012) • Елена Понятовська (2013) • Хуан Гойтісоло (2014) • Фернандо дель Пасо (2015) • Едуардо Мендоса (2016) •  Серхіо Рамірес (2017) • Іда Вітале (2018) • Джоан Маргаріт (2019) • Франсіско Брінес (2020) • Кристіна Пері Россі (2021) • Рафаель Каденас (2022) • Луїс Матео Дієс (2023) |