Рафаель Філіберто Боннельї
| Рафаель Філіберто Боннельї ісп. Rafael Bonnelly | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 16 січня 1962 — 27 лютого 1963 року | |||
| Попередник: | Хоакін Балагер | ||
| Наступник: | Хуан Бош | ||
| Народження: |
22 серпня 1904 Сантьяго-де-лос-Трейнта-Кабальєрос, Домініканська Республіка | ||
| Смерть: |
28 грудня 1979 (75 років) Санто-Домінго, Домініканська Республіка | ||
| Причина смерті: | злоякісна пухлина | ||
| Країна: | Домініканська Республіка | ||
| Партія: | Dominican Partyd | ||
| Батько: | Карлос Суллі Боннельї Арнауд | ||
| Мати: | Луїза Фондор | ||
| Діти: | Луїза Амелія, Рафаель Франсіско, Хуан Суллі, Аїда Марія | ||
Рафаель Філіберто Боннельї Фондор (22 серпня 1904 — 28 грудня 1979) — домініканський правник, дипломат і політик, президент країни з 1962 до 1963 року. До цього також обіймав посаду віце-президента (1960—1962).
Мав корсиканське[1][2] та французьке коріння[2][3]. 1926 року отримав ступінь бакалавра права. Після цього викладав у Нормальній школі у Санто-Домінго (1926—1930).
Вперше взяв участь у суспільному життя під час повстання проти режиму Орасіо Васкеса 1930 року. Після цього він став депутатом Національного конгресу, але невдовзі втратив мандат.
З 1931 упродовж 12 років мав юридичну практику. Після повернення до країни Естрельї Уреньї (1942) Боннельї повернувся до політики, ставши сенатором (1942—1944).
Після смерті Уреньї, 1945, Боннельї розпочав свій шлях кар'єрними сходами, що завершився на посту президента країни у січні 1962 року. Перед цим, у 1944—1946 роках був міністром внутрішніх справ; у 1946—1948 — міністром праці; у 1948—1949 — генеральним прокурором; у 1949—1953 — деканом Університету Санто-Домінго; у 1949—1953 — професором конституційного й цивільного права; у 1953—1954 — прем'єр-міністром; 1954 — міністром освіти; у 1954—1956 — послом в Іспанії; у 1956—1957 — міністром юстиції, у 1957—1959 — послом у Венесуелі; у 1960—1962 — віце-президентом Домініканської Республіки.
Основним завданням Боннельї на посту глави держави була організація перших за 30 років вільних виборів, за результатами яких перемогу здобув Хуан Бош. Також упродовж нетривалого президентства Боннельї було ухвалено такі важливі для країни закони, як банковий і житловий кодекси, що діють донині.
1966 року брав участь у виборах, утім програв їх Хоакіну Балагеру.
- ↑ Falleció el padre del diseñador Sully Bonelly (ісп.). Santo Domingo: Listín Diario. 7 грудня 2008. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 18 січня 2015.
- ↑ а б Ivonna Ginebra (1995). Segundo Encuentro de la Familia Bonnelly (PDF). Instituto Dominicano de Genealogía. Архів (PDF) оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 18 січня 2015.
- ↑ Edwin Rafael Espinal Hernández (9 квітня 2005). Precisiones sobre el origen de la familia Fondeur (ісп.). Instituto Dominicano de Genealogía. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 18 січня 2015.
| Президенти (1844–1861) |  | |
|---|---|---|
| Генерал-губернатори (1861–1865) | ||
| Очільники держави (1863–1865) | ||
| Президенти (1865–1916) | Педро Антоніо Піментель • Буенавентура Баес • Хосе Марія Кабраль • Мануель Альтаграсія Касерес • Буенавентура Баес • Ігнасіо Марія Гонсалес • Улісес Франсіско Еспаят • Буенавентура Баес • Сесаріо Гієрмо • Ігнасіо Марія Гонсалес • Сесаріо Гієрмо • Грегоріо Луперон • Фернандо Артуро де Меріньйо • Улісес Еро • Франсіско Грегоріо Білліні • Алехандро Восс-і-Гіль • Улісес Еро • Мануель Марія Готьє • Улісес Еро • Венцеслао Фігейрео • Хуан Ісідро Хіменес • Алехандро Восс-і-Гіль • Карлос Феліпе Моралес • Рамон Касерес • Еладіо Вікторія • Хуан Ісідро Хіменес • Франсіско Енрікес-і-Карвахаль | |
| Президенти (1922–1966) | ||
| Президенти (з 1966) | ||
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |