Координати: 48°7′6″ пн. ш. 39°11′58″ сх. д. / 48.11833° пн. ш. 39.19944° сх. д. / 48.11833; 39.19944

Рафайлівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Рафайлівка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Ровеньківський район
Тер. громада Антрацитівська міська громада
Код КАТОТТГ UA44080010190096076
Облікова картка Рафайлівка 
Основні дані
Засноване 1830
Населення 1117
Площа 1,671 км²
Густота населення 668,46 осіб/км²
Поштовий індекс 94682
Телефонний код +380 6431
Географічні дані
Географічні координати 48°7′6″ пн. ш. 39°11′58″ сх. д. / 48.11833° пн. ш. 39.19944° сх. д. / 48.11833; 39.19944
Середня висота
над рівнем моря
276 м
Місцева влада
Адреса ради 94682, с. Рафайлівка, вул. Підлісна, 27а
Карта
Рафайлівка. Карта розташування: Україна
Рафайлівка
Рафайлівка
Рафайлівка. Карта розташування: Луганська область
Рафайлівка
Рафайлівка
Мапа
Мапа

CMNS: Рафайлівка у Вікісховищі

Рафа́йлівка — село в Україні, в Антрацитівській міській громаді Ровеньківського району Луганської області. Населення становить 1117 осіб. Орган місцевого самоврядування — Рафайлівська сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

Біля села знаходиться витік річки під назвою Юськіна. Сусідні населені пункти: місто Антрацит на заході, села Іллінка, Леськине нижче за течією Юськіної на півдні, селище Кошари, село Лози, смт Картушине та селище Новоукраїнка на сході, села Залізничне, Лобівські Копальні, смт Ясенівський на півночі, Щотове та Кам'яне на північному заході.

Історія

[ред. | ред. код]

Станом на 1873 рік у селищі Картушинської волості Міуського округу Області Війська Донського мешкало 725 осіб, налічувалось 98 дворових господарств й 1 окремий будинок, 33 плуги, 103 коней, 134 пари волів, 685 овець[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 928 осіб (481 чоловічої статі та 447 — жіночої), з яких всі — православної віри[2].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1117 осіб, з них 77,17% зазначили рідною українську мову, а 22,83% — російську[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 235)
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-56. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]