Рахель Коен-Каган
| Рахель Коен-Каган | |
|---|---|
| івр. רחל כהן-כגן | |
 | |
| Народилася | 19 лютого 1888[1] Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Померла | 15 жовтня 1982 (94 роки) Ізраїль |
| Поховання | Hof HaCarmel Cemetery (Haifa, Israel)d |
| Країна |  Ізраїль |
| Діяльність | політична діячка, активістка |
| Alma mater | МДУ |
| Знання мов | іврит |
| Членство | Єврейський національний комітетd |
| Посада | депутат Кнесету[d][1] і депутат Кнесету[d][1] |
| Партія | WIZO і The Israeli Liberal Partyd |
| Конфесія | юдаїзм |
| Автограф |  |
Рахель Коен-Каган (уроджена Рахіль Яківна Любарська; 19 лютого 1888, Одеса — 15 жовтня 1982, Ізраїль) — ізраїльський політик і діяч сіоністського руху, одна з двох жінок, які підписали Декларацію про проголошення Незалежності Ізраїлю.
Рахіль Янкелівна Любарська народилася в Одесі в родині відомого в місті присяжного повіреного Якова (Янкеля Йосиповича) Любарського та Міріам (Марії Мойсеївни) Бернштейн, які проживали в будинку Шляйна на Італійській вулиці.[2][3][4][5]
Рахіль закінчила гімназію, навчалася на Вищих жіночих курсах в Одесі, потім у Санкт-Петербурзі. Вона спеціалізувалася на математиці.
У 1913 році вийшла заміж за лікаря Ноя Мойсейовича Кагана (уродженця Риги, 1885—?), випускника Бреславльского університету, який в наступному році виїхав з сестрою і матір'ю в Палестину. Рахіль з дитиною залишалися в Одесі до 1919 року.
У 1919 році на кораблі «Руслан» Рахіль Каган прибула в Хайфу. Учасниця Міжнародної жіночої сіоністської організації (WIZO), один з керівників WIZO в Ерец-Ісраель, в 1938 році була обрана головою WIZO.
В 1932 році Рахіль Каган була призначена головою Комітету з соціальної допомоги при муніципальному комітеті Хайфи, і перебувала на цій посаді до 1946 року. У 1946 році призначена директором департаменту соціального Єврейської національної ради. Член Моецет Га-Ам від WIZO, а в 1948 році підписала Декларацію незалежності Ізраїлю і була другою жінкою серед підписантів (ще Декларацію підписала Голда Меїр).
На перших виборах в Кнесет WIZO отримала 1,2 % голосів та одне місце, яке посіла Р. Коен-Каган. Пізніше, вона приєднується до Ліберальної партії і стає депутатом парламенту від цієї партії також і в 1961 році.
Рахель Коен-Каган мала двох дітей.
Сестра її чоловіка — ізраїльський педіатр і організатор охорони здоров'я Олена Мойсеївна Каган (1889, Ташкент — 1978, Єрусалим), лауреат Премії Ізраїлю (1975), дружина угорського та ізраїльського скрипаля Еміля Хаузера.[6]
- ↑ а б в חה"כ רחל כהן-כגן (לוברסקי) — Кнесет.
- ↑ Вначале была Пушкинская…. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 26 квітня 2018.
- ↑ Посемейные списки одесских мещан-евреев (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 26 квітня 2018.
- ↑ Rachel Kagan (Cohen). Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 26 квітня 2018.
- ↑ Генеалогия семьи Любарских. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 26 квітня 2018.
- ↑ Helena Kagan. Архів оригіналу за 1 серпня 2016. Процитовано 26 квітня 2018.
- Кнесет : Рахель Коен-Каган [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |