Резолюція Ради Безпеки ООН 242
 | |
|---|---|
 Території, які перейшли під контроль Ізраїлю в результаті Шестиденної війни 1967 року | |
| Дата | 22 листопада 1967 |
| Засідання | 1382 |
| Код | S/RES/242 (Документ) |
| Предмет | Ситуація на Близькому Сході |
Результат голосування |
|
| Результат | Принята |
Резолюція у Вікіджерелах | |
Резолюція Ради Безпеки ООН 242 — резолюція Ради Безпеки ООН за підсумками Шестиденної війни. Була прийнята одноголосно Радою Безпеки ООН від 22 листопада 1967 року на 1382-му засіданні.
У своїй Резолюції Рада Безпеки ООН зажадала виведення ізраїльських збройних сил з територій, окупованих під час конфлікту, закликав до негайного припинення всіх агресивних декларацій і всякого стану війни, до визнання суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності усіх держав регіону, до визнання права кожного з цих держав жити в світі, маючи безпечні і визнані кордони, не піддаючись погрозам і насильству.
Резолюція РБ ООН № 242 (1967)Рада Безпеки ,
Прийнята одноголосно на 1382-му засіданні.
Висловлюючи своє триваюче занепокоєння з приводу серйозного положення на Близькому Сході,
Підкреслюючи неприпустимість придбання території шляхом війни і необхідність домагатися справедливого і міцного миру, при якому кожна держава в даному районі може жити в безпеці,
Підкреслюючи далі , що всі держави члени Організації Об'єднаних Націй, беручи Статут Організації Об'єднаних Націй, взяли на себе зобов'язання діяти відповідно до статті 2 Статуту,
1. стверджує , що виконання принципів Статуту вимагає встановлення справедливого і тривалого миру на Близькому Сході, який повинен включати застосування обох нижченаведених принципів:
i) виведення ізраїльських збройних сил з територій, окупованих під час недавнього конфлікту,
ii) припинення всіх претензій або станів війни та повагу і визнання суверенітету, територіальної цілісності і політичної незалежності кожної держави в даному районі і їх права жити в світі в безпечних і визнаних кордонах, не наражаючись загрозам силою або її застосування;
2. стверджує далі необхідність:
A ) забезпечення свободи судноплавства по міжнародних водних шляхах в даному районі;
B ) досягнення справедливого врегулювання проблеми біженців;
C ) забезпечення територіальної недоторканності і політичної незалежності кожної держави в даному районі за допомогою заходів, що включають встановлення нейтральних зон,
3. просить Генерального секретаря призначити Спеціального представника, який повинен виїхати на Близький Схід для встановлення і підтримання контактів із зацікавленими державами з метою сприяння досягненню угоди і підтримки зусиль, спрямованих на досягнення мирного і прийнятного врегулювання відповідно до положень і принципів цієї резолюції;
4. просить Генерального секретаря як можна швидше повідомити Раді Безпеки про хід зусиль Спеціального представника.— [1]
| За (15) | Утримались (0) | Проти (0) |
|---|---|---|
.svg){kind=small} Велика Британія
|
.svg){kind=small}
Сьогодні, арабська позиція полягає в тому, що в резолюції міститься заклик до Ізраїлю піти зі всіх територій, окупованих ним у ході Шестиденної війни. Цей заклик висунутий в якості попередньої умови для початку мирних переговорів.[2]
Незважаючи на це, Ізраїль і Йорданія уклали мирний договір згідно з яким Ізраїль залишився на Західному березі річки Йордан. Єгипет почав переговори з мирного врегулювання конфлікту, перш ніж Ізраїль вивів свої війська із Синайського півострова.
Ізраїль прийняв резолюцію, і трактує її як заклик до виведення з територій, в рамках мирних переговорів, включаючи повне дипломатичне визнання.
Масштаби виведення, на думку Ізраїлю, повинні бути визначені в результаті всебічних переговорів, які б привели до встановлення міцного миру, але не раніше, ніж араби почнуть виконувати свої зобов'язання відповідно до резолюції 242.[3]
Прихильники «палестинської точки зору» зосередилися на фразі преамбули в якій підкреслюється «неприпустимість придбання території шляхом війни», і відзначають, що деякі, хоча й не робочі мови, переклади резолюції включають слова «з усіх територій». (Лише англійська та французька мови є в Секретаріаті ООН робочими мовами, а арабська, російська, іспанська та китайська мови є офіційними, але не робочими мовами).[4]
Прихильники «ізраїльської позиції» зосереджують увагу на розпорядчій фразі, що вимагає «безпечних і визнаних кордонів», і відзначають, що в резолюції міститься заклик до виводу «з територій», а не «з усіх територій», вказуючи на відсутність у фразі «(i) Withdrawal of Israel armed forces from occupied territories in the recent conflict;» певного артикля «the» перед словом «territories». Вони також відзначають, що варіант резолюції з певним артиклем «the», запропонований арабськими країнами та їхніми союзниками, був відхилений, а сам артикль спеціально вилучено з остаточного проекту резолюції 242.[5]
Як вказує заступник міністра закордонних справ Ізраїлю Даніель Аялон, навіть радянський представник в ООН Василь Кузнєцов, який боровся проти остаточного тексту резолюції, визнав, що резолюція дала Ізраїлю право «відвести свої війська тільки до тих позицій, які він вважатиме необхідними».[6]
Спочатку, частина арабського світу відкинула резолюцію 242. Зав'язані в конфлікті арабські країни на саміті в Хартумі (Судан) (29.08.67 — 01.09.67) прийняли декларацію, що увійшла в історію як "Три « ні»:
Відповідно, Ізраїль також не виконав ту частину резолюції яка закликала його вивести свої війська з територій, окупованих в ході конфлікту, на тій підставі, що питання про вихід може бути розглянуто лише у контексті загального врегулювання, якого стосується пункт розпорядчої частини резолюції, а саме:
«… повага і визнання суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності кожної держави в даному районі і їх права жити в світі в безпечних і визнаних кордонах, не піддаючись погрозам силою або її застосування».
Невиконання Ізраїлем вимог резолюції сприяє також той факт, що рішення Ради безпеки ООН носить лише рекомендаційний характер, т. к. винесено з посиланням на Главу VI Статуту ООН «Мирне вирішення спорів». В Статті 36 цієї глави, пункт 1, визначається коло повноважень Ради Безпеки при діях з цієї статті:
«Рада Безпеки уповноважується на будь-якій стадії спору, має характер, зазначений в статті 33, або ситуації подібного ж характеру рекомендувати належну процедуру чи методи врегулювання».
У 1978 році президент США Джиммі Картер запросив Анвара Садата і Менахема Бегіна на саміт в Кемп-Девід, щоб обговорити з ними можливість остаточного мирного договору. Переговори проходили з 5 по 17 вересня 1978 року і закінчилися підписанням у Вашингтоні двох документів, озаглавлених «Принципи для підписання мирного договору між Єгиптом і Ізраїлем» і «Принципи миру на Близькому Сході».[9], в яких сторони зобов'язалися засновувати мирне врегулювання між Ізраїлем і всіма його сусідами на резолюції 242[10]. 26 березня 1979 року Бегін і Садат підписали у Вашингтоні мирний договір між Ізраїлем і Єгиптом, що поклав край війні між двома державами і встановив між ними дипломатичні і економічні відносини. За умовами договору Ізраїль повністю повернув єгипетській Синайський півострів — близько 65000 кв. км, на яких були вже побудовані військові аеродроми, готелі та розпочато видобуток нафти. Синай в 10 разів перевищувала за площею Юдею і Самарію разом узяті, він являв собою 91 % території, зайнятої Ізраїлем у 1967 році.
У 2005 році, в результаті «односторонього розмежування», проведеного прем'єр-міністром Аріелем Шароном, Ізраїль вивів війська з сектора Гази, ліквідувавши всі знаходилися там єврейські поселення, населення яких становило 8500 осіб. Також були зруйновані 4 поселення в північній частині Самарії. Контроль над сектором Газу прийняла Палестинська національна адміністрація.
- Резолюція Ради Безпеки ООН
- Генеральна Асамблея ООН
- Рада Безпеки ООН
- Резолюція Ради Безпеки ООН 338
- Хартумська резолюція
- ↑ /scresol/1967/res242.pdf Резолюція 242 від 22 листопада 1967 року (рос.)
- ↑ Государство Израиль. Израиль и арабский мир // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)(рос.)
- ↑ ТРОЯНСКИЙ КОНЬ ПО ИМЕНИ ООП
- ↑ ООН и многоязычие
- ↑ Резолюция 242 — кто её должен выполнять?
- ↑ Danny Ayalon. .
- ↑ Sunday Times: «Нет, нет и нет»: почему Израиль все ещё воюет. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 4 травня 2018.
- ↑ Resolution 242 Response from the Affected Parties
- ↑ Государство Израиль. Внешняя политика // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)(рос.)
- ↑ The Framework for Peace in the Middle East. Министерство Иностранных дел государства Израиль. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 25 липня 2010.