Релігійна практика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Релігійна діяльність — соціальна форма об'єктивації релігійної свідомості, реалізація релігійної віри в діях соціальної групи або окремих індивідів.

Культова система релігійної діяльності являє собою сукупність конкретних стандартизованих (канонічних) обрядів — стереотипних дій, які символізують конкретні ідеї, норми, ідеали та уявлення. Найважливіша ознака обряду — його символічний характер: стисла, непряма репрезентація актуальних предметів віри. Тому в обряді будь-який рух, жест, слово, матеріальна річ наповнені певни-ми значеннями, які поза цим взаємозв'язком, тобто за межами знаково-символічної ситуації, перестають бути обрядовими.

Зазначимо також, що релігійний культ базується на вірі в наявність між людиною й предметом її віри можливості встано-влення певних взаємин. Найяскравіше це виявляється в умилостивлювальних діях, починаючи від примітивних форм жертвоприношення і закінчуючи високодуховними молитвами.

Релігійні обряди еволюціонували по лінії спіритуалізації — відхід від механічних, тілесних рухів, до духовної діяльності. Вершиною такого шляху є молитва — вербальне (словесне) звертання людини до об'єкта своєї віри. Етнографи стверджують, що молитва як специфічний релігійний обряд сформувалася на основі язичницьких заклинань і була елементом жертвоприношення. Згодом молитва відокремилася і стала найважливішим компонентом культу багатьох релігій.

Для того, щоб постійно підтримувати релігійні почуття, задовольняти релігійні потреби віруючих у багатьох розвинених релігіях встановлюється богослужбовий канон, що складається з циклів релігійної діяльності: наприклад, християнське «коло річного богослужіння», «коло добового богослужіння», «седьмичне» (тижневе) тощо.

За допомогою культових дій у свідомості віруючих відтворюються релігійні образи, символи, думки, іні-ціюються відповідні емоції. У результаті відбувається трансформація негативних емоцій у позитивні, виникає задоволеність від комунікації з надприродним тощо.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Кислюк К. В. Релігієзнавство: [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. — [5-е вид., виправ. і доп.]. — К. : На-род. укр. академія, 2007. — С. 425–464.
  • Лубський В. І. Релігієзнавство: [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. — К. : Академвидав, 2002. — С. 367–381.
  • Черній А. М. Релігієзнавство: [посібник] / А. М. Черній. — К. : Академвидав, 2003. — С. 212–235.
  • Релігієзнавство: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012. — 220 с.
  • Докаш В. І. Загальне релігієзнавство: [навч. посібник] / В. І. Докаш, В. Ю. Лешан. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2005.

Посилання

[ред. | ред. код]