Ремзіє Тарсінова-Баккал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ремзіє Тарсінова-Баккал
Народилася9 грудня 1926(1926-12-09)
Сімферополь, РСФРР, СРСР
Померла7 квітня 2021(2021-04-07)[1] (94 роки)
Крим
ПохованняАбдал
Країна СРСР
 Україна
Місце проживанняСімферополь
Діяльністьтанцюристка, балетмейстерка, хореографка
БатькоУсеїн Баккал
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баккал.

Ремзіє Усеінівна Тарсінова, до шлюбу Баккал (крим. Remziye Üsein qızı Tarsinova, Ремзие Усеин къызы Тарсинова; нар. 9 грудня 1926, Сімферополь — 7 квітня 2021) — радянська таджицька, кримськотатарська та українська танцюристка, балетмейстерка. Художня керівниця ансамблю «Хайтарма» (1992—2016). Народна артистка Таджицької РСР (1983). Заслужена артистка України (2020).

Зовнішні відеофайли
Репортаж ансамбль "Хайтарма" (29 листопада 2012)
Millet Channel /Сегодня Ремзие Баккал исполнилось 90 лет! (9 грудня 2016)
Crimean Tatars /Ремзие Баккал - 90 лет,отданные танцу (20 грудня 2016)
Crimean Tatars /Ремзие Баккал : «С танцем по жизни» (7 листопада 2018)

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 9 грудня 1926 року в Сімферополі. Батько — танцюрист і балетмейстер Усеін Баккал (1897—1973)[2]. Мати — піаністка Зоре Ізмайлова. Сестри — Пакізе, Тамілла і Рушена[3].

Почала займатися танцями в 5 років. Навчалася в дитячій студії танцю Сімферополя у В. Харченка[4]. Закінчила Сімферопольську балетну студію. Педагог — Костянтин Семенович Бек[5], педагоги — балетмейстери У. Баккал, Г. Вахабзаде. Під час депортації кримських татар в 1944 році родина була вислана в Таджицьку РСР. З 1947 по 1960 рік — працювала в музично-драматичному театрі ім. А. Пушкіна в Худжанд (раніше Ленінабад), де головним балетмейстером був її батько[2]. На початку була солісткою, а потім стала головною балетмейстеркою[6]. Поставила танці до вистав «Лейла і Меджнун», «Фархад і Ширін», «Камол Хучанді», «Пропаща пані».

У 1975 році почала створювати танцювальні програми для кримськотатарського ансамблю « Хайтарма»[2]. Від 1978 року була кураторкою згаданого ансамблю в Ташкенті. Поставила танці «Піццикато», «Золотий журавель», сюїту «Травень», вокально-хореографічну сюїту «Увечері на весіллі», танцювальну композицію «В єдиній сім'ї», танці «Хайтарма Богдана», «Танець з хустками».

У 1977–89 роках брала участь у підготовці та проведенні в Таджикистані свят «Сім кольорів райдуги», «Радість», «Свято Врожаю», «Пісня Рудакі», «Великий Авіценна».

Виступала на відкритті літніх Олімпійських ігор 1980 року в складі колективу з 250 осіб[5].

У 1989 році повернулася в Крим. Почала ставити танці для кримськотатарського театру і ансамблю «Кирим». З 1992 року — художній керівник і головний балетмейстер ансамблю «Хайтарма» при Євпаторійському відділенні Кримської державної філармонії[2][6]. У червні 2016 року була звільнена з посади художньої керівниці ансамблю[7]. Її останньою постановкою стала вокально-хореографічна композиція «Бахчисарай-Хансарай»[8].

Авторка книги «З танцем по життю» (2018)[9].

Померла Ремзіє Тарсінова-Баккал 7 квітня 2021 року. Похована на цвинтарі Абдал.

Твори

[ред. | ред. код]

Ремзіє Тарсіновою-Баккал поставлені танці до вистав: «Ходжа Насреддін», «Торговець з аршином», «Весілля», «Кримські ескізи», «Чотири дівчини», «Нариц», «Ай-Петрі», «Вогні Сходу», «Степові візерунки», «Барви Криму», «Сніговий буран», «Дівочі візерунки».

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Заслужена артистка України (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[10]
  • Заслужена артистка Таджицької РСР (1961)[2]
  • Народна артистка Таджицької РСР (1983)
  • Почесна грамота Верховної Ради Таджикистану (1963 і 1970)
  • Медаль «Відмінник мистецтв» (1977)
  • Медаль «Ветеран праці» (1977)
  • Медаль «За доблесну працю» (6 березня 2017)[11]
  • Лауреат Державної премії Криму (1996)[12]
  • Почесна грамота «Олімп-80» (1980)
  • Почесна грамота Верховної Ради АР Крим (2000)
  • Значок «За активну роботу» Міністерства культури СРСР[5]

Література

[ред. | ред. код]
  • Аліфер Т. Ремзіє Баккал: Балетмейстер, педагог, турботлива мати, любляча бабуся / Т. Аліфер // Голос Криму. — 2001 — 14 груд. — С. 8.
  • Алядінова Л. Життя артистки усипане трояндами з гострими шипами / Л. Алядінова // Голос Криму. — 2011. — 23 груд. — С. 1, 4
  • «Bakkal yıldızı …» = «Зірка Баккал …» // Qırımnıñ sadıq qızları = Вірні дочки Криму / L. Halilova, L. Cemileva. — Agmescit, 2004. — С. 162—170
  • Балетмейстер кримськотатарського театру // Дух особистості вічний … : (П'ятсот особистостей Криму). — Сімфереполь, 2000/2001. — С. 163.
  • Меджитова М. Даа ойнар едім … Ремзіє Бак'к'алнин' Омюр ве яратиджилиг'и ак'к'инда (Ще танцювала б… Про життя і творчість Ремзіє Баккал) // ЯД, 6 грудня 1996 .;
  • Ваит Ф. Все життя — в танці // ГК. 1994 9 вересня.;
  • Сеітосманов А. Секрет простий: не падати духом // ГК. 1995 року, 9 червня.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Не стало легенды крымскотатарского танца Ремзие Баккал
  2. ↑ а б в г д 90 лет со дня рождения Ремзие Баккал (1926), балетмейстера. Республиканская крымскотатарская библиотека им. И. Гаспринского. 28 серпня 2016. Процитовано 26 червня 2020.
  3. ↑ Усеинова Гульнара (21 квітня 2017). Усеин Баккал – основоположник крымскотатарской танцевальной школы. Голос Крыма. Процитовано 23 червня 2020.
  4. ↑ Баккал-Тарсинова Ремзіє | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 26 червня 2020.
  5. ↑ а б в 75 лет в танце, вся жизнь в труде. www.qirimbirligi.ru. Процитовано 26 червня 2020.
  6. ↑ а б День крымскотатарской письменности и культуры. Республиканская крымскотатарская библиотека им. И. Гаспринского. 7 листопада 2018. Процитовано 26 червня 2020.
  7. ↑ В Крыму уволили часть артистов ансамбля "Хайтарма". LB.ua. 17 жовтня 2016. Процитовано 26 червня 2020.
  8. ↑ Крымскотатарскому хореографу Ремзие Баккал не дали доработать до юбилея. avdet.org. 10 грудня 2016. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020.
  9. ↑ Ваапова Заррина (7 листопада 2018). Ремзие Баккал : "С танцем по жизни". Crimeantatars.club. Процитовано 26 червня 2020.
  10. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 335/2020
  11. ↑ Государственный Совет Республики Крым - Государственные награды РК, премии, гранты - Государственные награды Республики Крым - Медаль «За доблестный труд» - Список награжденных медалью "За доблестный труд". crimea.gov.ru. Процитовано 26 червня 2020.
  12. ↑ Евпаторийская здравница - Номинанты общегородского конкурса «Общественное признание-2013» (Часть 1). arch.e-zdravnitsa.ru. Процитовано 26 червня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ремзіє_Тарсінова-Баккал