Ремігіан Залеський
| Ремігіан Залеський | |||
 | |||
| Доленга | |||
| |||
|---|---|---|---|
| з 1626[1] | |||
| Попередник: | Михайло Ратомський | ||
| Народження: | 1595 | ||
| Смерть: |
22 квітня 1645[2] Варшава, Річ Посполита | ||
| Країна: | Річ Посполита | ||
| Рід: | Залеські | ||
| Шлюб: | Anna Miełżyńskad | ||
| Діти: | Teresa Zaleskad | ||
Ремігіан[a] з Отока Залеський гербу Доленга (пол. Remigian Zaleski; нар. 1595 — пом. 22 квітня 1645[3]) — державний діяч Речі Посполитої.
Представник польського шляхетського роду Залеських герба Доленга. Син ловчого серадського Миколи Залеського та Катарини Бєлдовської, дочки каштеляна бжезинського Павла Бєлдовського. Брат — Александр Залеський (1599—1651).
Протягом життя обіймав числені уряди, а саме: королівський писар (1611), королівський секретар (1613—1623), писар ленчицький (1620—1627), ловчий серадзький (1620), укладач коронних метрик великої канцелярії (1620), укладач коронних метрик малої канцелярії (1620—1623), автор коронних метрик (1624, 1626)[4], староста велюнський (1626), староста варецький і бобровницький[5], староста остерський (1626)[6], коронний референдарій (1634—1645), каштелян ленчицький (1640—1645).
Депутат сейму 1620 року та сейму 1621 року від Ленчицького воєводства.[7] Як земельний писар із Ленчиці, він був членом Сейму у 1623, а також 1624 рр. Депутат сейму 1627 року від Ленчицького воєводства.[8] На сеймі 1627 року він був призначений королем для перевірки королівських маєтків у Брацлаві, Києві та Поділлі.[9] Член коронаційного сейму 1633 і сейму 1634.[10] В 1641 р. брав участь у виправленні коронного статуту.
Як сенатор він брав участь у сеймах 1640, 1641 та 1642 років.[11]
Помер у Варшаві, і був похований у колегіальній церкві Святого Яна.[12]
Від шлюбу з Анною Мельжинською, дочкою гнезненського каштеляна Лукаша Мельжинського, у нього була дочка Тереза яка вийшла за Адама Уріеля Чарнковського. Онукою останніх була королева Речі Посполитої Катарина Лещинська — мати королеви Франції Марії Лещинської і Анни Лещинської.
- ↑ а б Остерське староство у другій половині ХVI — на початку ХVII ст.: формування системи земельних володінь
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 142. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 296.
- ↑ Wojciech Krawczuk, Pisarze kancelarii koronnych Zygmunta III Wazy, w: Studia Historyczne 1993, r. XXXVI, z. 2, s. 164.
- ↑ Urzędnicy województw łęczyckiego i sieradzkiego XVI—XVIII wieku. Spisy". Oprac. Edward Opaliński i Hanka Żerek-Kleszcz. Kórnik 1993, s. 307.
- ↑ Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 194.
- ↑ Jerzy Pietrzak, Po Cecorze i podczas wojny chocimskiej. Sejmy z lat 1620 i 1621, Wrocław 1983, s. 168.
- ↑ Jan Seredyka, Parlamentarzyści drugiej połowy panowania Zygmunta III Wazy, Opole 1989, s. 102.
- ↑ Volumina Legum., tom III, Petersburg 1859, s. 265.
- ↑ Jan Dzięgielewski, Izba poselska w systemie władzy Rzeczypospolitej w czasach Władysława IV, Warszawa 1992, s. 182.
- ↑ Leszek Andrzej Wierzbicki, Senatorowie koronni na sejmach Rzeczypospolitej, Warszawa 2017, s. 175.
- ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz, Lipsk 1839—1845, t. X.