Перейти до вмісту

Ремігіан Залеський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Залеський.
Ремігіан Залеський
Ремігіан Залеський
Доленга
Прапор
Прапор
 Остерський староста
з 1626[1]
Попередник: Михайло Ратомський
 
Народження: 1595
Смерть: 22 квітня 1645(1645-04-22)[2]
Варшава, Річ Посполита
Поховання: катедра Івана Хрестителя (Варшава)
Країна: Річ Посполита
Рід: Залеські
Шлюб: Anna Miełżyńskad
Діти: Teresa Zaleskad

Ремігіан[a] з Отока Залеський гербу Доленга (пол. Remigian Zaleski; нар. 1595(1595) — пом. 22 квітня 1645[3]) — державний діяч Речі Посполитої.

Біографія

[ред. | ред. код]

Представник польського шляхетського роду Залеських герба Доленга. Син ловчого серадського Миколи Залеського та Катарини Бєлдовської, дочки каштеляна бжезинського Павла Бєлдовського. Брат — Александр Залеський (1599—1651).

Протягом життя обіймав числені уряди, а саме: королівський писар (1611), королівський секретар (1613—1623), писар ленчицький (1620—1627), ловчий серадзький (1620), укладач коронних метрик великої канцелярії (1620), укладач коронних метрик малої канцелярії (1620—1623), автор коронних метрик (1624, 1626)[4], староста велюнський (1626), староста варецький і бобровницький[5], староста остерський (1626)[6], коронний референдарій (1634—1645), каштелян ленчицький (1640—1645).

Депутат сейму 1620 року та сейму 1621 року від Ленчицького воєводства.[7] Як земельний писар із Ленчиці, він був членом Сейму у 1623, а також 1624 рр. Депутат сейму 1627 року від Ленчицького воєводства.[8] На сеймі 1627 року він був призначений королем для перевірки королівських маєтків у Брацлаві, Києві та Поділлі.[9] Член коронаційного сейму 1633 і сейму 1634.[10] В 1641 р. брав участь у виправленні коронного статуту.

Як сенатор він брав участь у сеймах 1640, 1641 та 1642 років.[11]

Помер у Варшаві, і був похований у колегіальній церкві Святого Яна.[12]

Родина

[ред. | ред. код]

Від шлюбу з Анною Мельжинською, дочкою гнезненського каштеляна Лукаша Мельжинського, у нього була дочка Тереза яка вийшла за Адама Уріеля Чарнковського. Онукою останніх була королева Речі Посполитої Катарина Лещинська — мати королеви Франції Марії Лещинської і Анни Лещинської.

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Також відомий як Ереміан.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Остерське староство у другій половині ХVI — на початку ХVII ст.: формування системи земельних володінь
  2. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 142. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 296.
  4. ↑ Wojciech Krawczuk, Pisarze kancelarii koronnych Zygmunta III Wazy, w: Studia Historyczne 1993, r. XXXVI, z. 2, s. 164.
  5. ↑ Urzędnicy województw łęczyckiego i sieradzkiego XVI—XVIII wieku. Spisy". Oprac. Edward Opaliński i Hanka Żerek-Kleszcz. Kórnik 1993, s. 307.
  6. ↑ Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 194.
  7. ↑ Jerzy Pietrzak, Po Cecorze i podczas wojny chocimskiej. Sejmy z lat 1620 i 1621, Wrocław 1983, s. 168.
  8. ↑ Jan Seredyka, Parlamentarzyści drugiej połowy panowania Zygmunta III Wazy, Opole 1989, s. 102.
  9. ↑ Volumina Legum., tom III, Petersburg 1859, s. 265.
  10. ↑ Jan Dzięgielewski, Izba poselska w systemie władzy Rzeczypospolitej w czasach Władysława IV, Warszawa 1992, s. 182.
  11. ↑ Leszek Andrzej Wierzbicki, Senatorowie koronni na sejmach Rzeczypospolitej, Warszawa 2017, s. 175.
  12. ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz, Lipsk 1839—1845, t. X.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ремігіан_Залеський