Рената Тебальді
| Рената Тебальді | |
|---|---|
| Renata Tebaldi | |
| |
| Рената Тебільді (праворуч) з подругою | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Рената Ерсіла Клотильда Тебальді |
| Дата народження | 1 лютого 1922 |
| Місце народження | Пезаро, Марке, Королівство Італія[1][2][…] |
| Дата смерті | 19 грудня 2004 (82 роки) |
| Місце смерті | Сан-Марино, Сан-Марино[3][2][4] |
| Причина смерті | злоякісна пухлина |
| Поховання | Langhirano[d] |
| Роки активності | з 1944 |
| Громадянство |  Італія |
| Професія | оперна співачка |
| Освіта | Conservatorio Statale di Musica "Gioachino Rossini"d |
| Вчителі | Carmen Melisd |
| Співацький голос | сопрано |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера |
| Колективи | Ла Скала, Метрополітен-опера |
| Співпраця | Ковент-Гарден |
| Нагороди | |
| renatatebaldi.eu/index.php?/en | |
 Файли у Вікісховищі | |
Рена́та Ерсі́ла Клоти́льда Теба́льді (італ. Renata Tebaldi; 1 лютого 1922, Пезаро, Італія — 19 грудня 2004, Сан-Марино) — італійська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано). Одна з найпопулярніших оперних співачок у повоєнний період. Мала один із найкрасивіших голосів XX століття[5], зосереджувалась передусім на веричних ролях ліричного і драматичного репертуару.
Рената Тебальді народилась 1 лютого 1922 року в Пезаро, Італія, в родині віолончеліста Теобальдо Тебальді та співачки-аматорки Джузепіни Барб'єрі. У віці трьох років Рената тяжко захворіла на поліомієліт. У вісім років зацікавилася грою на піаніно, згодом співала в церковному хорі. У тринадцять років вступила до Консерваторії Парми за класом фортепіано. Проте спеціалісти зважили на її видатні вокальні дані й Рената стала займатися в Пармській консерваторії тепер уже вокалом у Етторе Кампогальяні.
Дебютувала Рената Тебальді 23 травня 1944 року в Ровіго в ролі Елени в опері Арріґо Бойто «Мефістофель». У сезоні 1945—46 виступала в пармському театрі «Реджіо». Після великого успіху молодої співачки в Трієсті, де вона зіграла Дездемону в опері Верді «Отелло» Рената Тебальді потрапляє на прослуховування до Артуро Тосканіні, що набирав виконавців для концерту, що знаменував відновлення роботи театру Ла Скала після Другої світової війни. Тебальді справила добре враження, він назвав її «voce d'angelo» (ангельський голос).[6] На цьому концерті вона заспівала «Молитву» («Dal tuo stellato soglio») з біблійної опери Россіні «Мойсей у Єгипті» та партію сопрано в «Te Deum» Верді. Успіх на концерті, визнання Тосканіні вдкрили великі можливості перед Ренатою Тебальді. Вона стає солісткою Ла Скала, уже в наступному сезоні дістала партії Єлизавети в «Лоенгріні» Вагнера, Мімі в «Богемі» Пуччіні, Єви в «Тангейзері» Вагнера. Далі були Маргарита в «Фаусті» Ґуно, центральні партії в «Травіаті», «Силі долі», «Аїді» Верді, «Тосці» і «Богемі» Пуччіні. Уже в 40-х роках співає в усіх найкращих театрах Італії.
1950 року на запрошення Тосканіні дебютувала в ролі Аїди на сцені Ла Скала, її партнером виступив Маріо дель Монако. Творчий союз Ренати Тебільді і Маріо дель Монако був тривалим і плодотворним.
На початку 1950-х років, щойно Тебальді закріпилася на сцені Ла Скала, з'являється нова зірка — Марія Каллас, яка заступила Тебальді. Виникло прогнозоване суперництво, яке підігрівали до великої міри глядачі й преса, ніж самі співачки. Як не як 16 вересня 1968 року Марія за лаштунками привітала Ренату з добрим виконанням ролі в опері Франческо Чілеа «Адріана Лекуврер», що розвіяло всі чутки.
1950 року почалась міжнародна кар'єра Ренати Тебальді, з трупою Ла Скала вона виступила на Едінбурзькому фестивалі, потім у Ковент-Гардені в опері «Отелло» і Реквіємі Верді. На американському континенті дебютувала в Опері Сан-Франциско в ролі Аїди, а 31 січня 1955 року на сцені Метрополітен-опера, де вона заспівала партію Дездемони в опері «Отелло».
1953 року її голос звучить у фільмі «Аїда», де вона співає за Софі Лорен.[7]
З-поміж більш як 270 постановок на сцені Метрополітен, що в них Тебальді брала участь протягом майже 20 років можна зокрема згадати Мімі в опері Пуччіні «Богема», Чіо-Чіо-Сан в «Мадам Баттерфляй», Віолетти в опері Верді «Травіата», провідні партії в операх «Тоска» та «Манон Леско».
Італійська критика зазначала сильне драматичне сопрано Ренати Тебальді мало гнучкість і чистоту ліричного сопрано, якому були підвладні будь-які відтінки виразності.
8 січня 1973 року закінчила роботу в Метрополітен-опера. 1976 року дала прощальний концерт у Ла Скала.
Померла Рената Тебальді 19 грудня 2004 року в Сан-Марино, де вона жила протягом кількох останніх років, і була похована у родинній каплиці на кладовищі в Лангірано в італійській провінції Парма.
- ↑ Тебальди Рената // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Renata Tebaldi // The Guardian.com — 2004. — ISSN 1756-3224; 1354-4322
- ↑ а б Angel-voiced soprano dies // The Sydney Morning Herald — Sydney: Fairfax Media, 2004. — ISSN 0312-6315
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Libbey, Ted (2006). The NPR Listener's Encyclopedia of Classical Music. New York: Workman Publishing Company. с. 860. ISBN 9780761136422.
- ↑ Maurizio Eliseo (2006). Andrea Doria: cento uno viaggi (Italian) . HOEPLI EDITORE. с. 107–. ISBN 978-88-203-3502-1.
- ↑ Tony Crawley (1 червня 1976). Films of Sophia Loren. Citadel Press. с. 55. ISBN 978-0-8065-0512-1.
- Тебальді // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Офіційний сайт(італ.)(англ.)
- Р. Тебальді на сайті belcanto.ru(рос.)
- Р. Тебальді на сайті belcanto.ru Мир оперы(рос.)
- Р.Тебальди в Енциклопедії «Британніка»(англ.)
- 'La Tebaldi' app Site
- Репертуар(нім.)
- Рената Тебальді — в циклі радіопередач М.Малькова «З колекції рідкісних записів».(рос.)
