Репаглінід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Репаглінід
Систематична назва (IUPAC)
(S)-(+)-2-ethoxy-4-[2-(3-methyl-1-[2-(piperidin-1-yl)phenyl]butylamino)-2-oxoethyl]benzoic acid
Ідентифікатори
Номер CAS 135062-02-1
Код ATC A10BX02
PubChem 65981
DrugBank DB00912
Хімічні дані
Формула C27H36N2O4 
Мол. маса ?
SMILES eMolecules & PubChem
Фізичні дані
Т плавлення 126–128 °C (259–262 °F)
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 56 % (oral)
Зв'язування >98 %
Метаболізм Liver oxidation and glucuronidation[en] (CYP3A4-mediated)
Період напіврозпаду 1 hour
Виділення З калом (90 %) і через нирки (8 %)
Терапевтичні застереження
Licence data

EU, US

Кат. вагітності

C(AU) C(США)

Лег. статус

Prescription Only (S4) (AU) ? (CA) POM (UK) ℞-only (US)

Шляхи введення перорально

Репаглінід — протидіабетичний препарат у класі ліків, відомих як меглітиніди, і був винайдений у 1983 році. Репаглінід є пероральним препаратом, який використовується на додаток до дієти та фізичних вправ для контролю рівня цукру в крові при цукровому діабеті 2 типу. Механізм дії репаглініду включає стимулювання вивільнення інсуліну з β-острівцевих клітин підшлункової залози; Як і інші протидіабетичні препарати, основним побічним ефектом є гіпоглікемія[1]. Його продає Novo Nordisk під назвою Prandin у Сполучених Штатах, GlucoNorm у Канаді, Surepost у Японії, Repaglinide у Єгипті EIPICO та NovoNorm в інших країнах. В Японії його виробляє Dainippon Sumitomo Pharma.

Медичне використання

[ред. | ред. код]

Репаглінід є пероральним препаратом, який використовується на додаток до дієти та фізичних вправ для контролю рівня цукру в крові при цукровому діабеті 2 типу[1].

Протипоказання

[ред. | ред. код]

Репаглінід протипоказаний людям з: Діабетичний кетоацидоз з комою або без неї

Цукровий діабет 1 типу

Одночасне застосування з гемфіброзилом

Відома гіперчутливість до препарату або неактивних інгредієнтів [1]

Побічні явища

[ред. | ред. код]

Поширені побічні ефекти включають: метаболічний

Гіпоглікемія (31 %)

Дихальний

Інфекція верхніх дихальних шляхів (16 %)

Синусит (6 %)

Риніт (3 %)

Шлунково-кишковий

Нудота (5 %)

Діарея (5 %)

Запор (3 %)

Блювота (3 %)

Опорно-руховий апарат

Артралгія (6 %)

Біль у спині (5 %)

Інший

Головний біль (11 %)

Парестезія (3 %)

Серйозні побічні ефекти включають: Ішемія серця (2 %)

Стенокардія (1,8 %)

Смертність внаслідок серцево-судинних подій (0,5 %)

Особливі групи населення

Категорія вагітності C: безпека для вагітних жінок не встановлена[1]. Дані обмежені, і є лише один звіт про випадок, в якому не зазначається про відсутність ускладнень при застосуванні репаглініду під час вагітності[2].

Слід бути обережними при застосуванні цього препарату людям із захворюваннями печінки та зниженою функцією нирок[1].

Лікарські взаємодії

[ред. | ред. код]

Репаглінід є основним субстратом CYP3A4, тому його не слід застосовувати одночасно з гемфіброзилом, кларитроміцином або азольними протигрибковими засобами, такими як ітраконазол або кетоконазол[1]. Застосування як репаглініду, так і одного або кількох із цих препаратів призводить до підвищення концентрації репаглініду в плазмі крові та може призвести до гіпоглікемії. Одночасне застосування репаглініду та клопідогрелю (інгібітор CYP2C8) може призвести до значного зниження рівня глюкози в крові через взаємодію між ліками[3]. Насправді, використання цих препаратів разом навіть протягом одного дня може призвести до збільшення рівня репаглініду в 5 разів… і може призвести до значної гіпоглікемії. Репаглінід не слід комбінувати з сульфонілсечовиною, оскільки вони мають однаковий механізм дії[1].

Фармакологія

[ред. | ред. код]

Механізм дії

Репаглінід знижує рівень глюкози в крові, стимулюючи вивільнення інсуліну бета-острівцевими клітинами підшлункової залози. Це досягається шляхом закриття АТФ-залежних калієвих каналів у мембрані бета-клітин. Це деполяризує бета-клітини, відкриваючи кальцієві канали клітин, і отриманий приплив кальцію викликає секрецію інсуліну[1].

Фармакокінетика

[ред. | ред. код]

Всмоктування: репаглінід має 56 % біодоступність при всмоктуванні зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність знижується при прийомі з їжею; максимальна концентрація знижується на 20 %.

Розподіл: Зв'язування репалглініду з білками альбуміну перевищує 98 %.

Метаболізм: репаглінід в основному метаболізується в печінці — зокрема CYP450 2C8 і 3A4 — і меншою мірою шляхом глюкуронізації. Метаболіти репаглініду неактивні та не виявляють цукрознижувальної дії.

Виведення: 90 % репаглініду виводиться з калом і 8 % із сечею. 0,1 % виводиться з сечею в незміненому вигляді. Менше 2 % залишається в калі без змін[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Ліки-попередники репаглініду були винайдені наприкінці 1983 року вченими Dr Karl Thomae GmbH, німецького виробника ліків, розташованого в Біберах-ан-дер-Ріс на півдні Німеччини, який був придбаний компанією Boehringer Ingelheim у 1990 році. Лікарський засіб, який став репаглінідом, пізніше отримав ліцензію від Boehringer на У квітні 1992 року компанія Novo Nordisk подала заявку на новий лікарський засіб для цієї сполуки в Управління з контролю за продуктами й ліками (FDA). У липні 1997 року компанія Novo Nordisk подала заявку на новий лікарський засіб (NDA) для Prandin, і вона була швидко схвалена, отримавши схвалення FDA. у грудні 1997 р. Препарат був першим із класу меглітинідів. Він був названий Prandin, тому що його швидкий початок і коротка тривалість дії зосереджують його ефект під час їжі (прандіум був римською їжею, яку можна порівняти з сучасним обідом)[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и Lee, Yong-Bok (2015). Bioequivalence of Fixed-Dose Repaglinide/Metformin Combination Tablet and Equivalent Doses of Repaglinide and Metformin Tablet: A Randomized, Single-Dose, Two-Period, Two-Sequence Crossover Study in Healthy Korean Male Volunteers. Clinical & Experimental Pharmacology. Т. 05, № 04. doi:10.4172/2161-1459.s1.008. ISSN 2161-1459. Процитовано 13 липня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ Mollar-Puchades, M. A.; Martin-Cortes, A.; Perez-Calvo, A.; Diaz-Garcia, C. (2007-01). Use of repaglinide on a pregnant woman during embryogenesis. Diabetes, Obesity and Metabolism. Т. 9, № 1. с. 146—147. doi:10.1111/j.1463-1326.2006.00629.x. ISSN 1462-8902. Процитовано 13 липня 2022.
  3. ↑ New contraindication for Gluconorm in Canada. Reactions Weekly. Т. 1563, № 1. 2015-08. с. 3—3. doi:10.1007/s40278-015-3932-0. ISSN 0114-9954. Процитовано 13 липня 2022.
  4. ↑ Steinberg, William M.; Rosenstock, Julio; Wadden, Thomas A.; Donsmark, Morten; Jensen, Christine B.; DeVries, J. Hans (4 травня 2017). Impact of Liraglutide on Amylase, Lipase, and Acute Pancreatitis in Participants With Overweight/Obesity and Normoglycemia, Prediabetes, or Type 2 Diabetes: Secondary Analyses of Pooled Data From the SCALE Clinical Development Program. Diabetes Care. Т. 40, № 7. с. 839—848. doi:10.2337/dc16-2684. ISSN 0149-5992. Процитовано 13 липня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Репаглінід