Республіка Бангсаморо
| جمهورية بانجسامورو United Federated States of Bangsamoro Republik | ||||
| Невизнана держава | ||||
| ||||
|
Прапор | ||||
| Столиця | Давао-Сіті (de jure) 7°03′ пн. ш. 125°36′ сх. д.H G O | |||
| Форма правління | Федеральна президентська республіка[1] (Government in exile)[2] | |||
| Президент | ||||
| - 2013 | Нур Місуарі | |||
| Історія | ||||
| - Проголошення незалежності | 27 липня 2013 | |||
| - Визнання | Ніхто | |||
| - Поразка під Замбоанга | 28 вересня 2013 | |||
| ||||
Республіка Бангсаморо, (United Federated States of Bangsamoro Republik)[3] — недовготривала невизнана держава, що мала на меті вийти зі складу Філіппін. Нур Місуарі, голова Фронту національного звільнення Моро (ФНЗМ), що веде боротьбу за незалежність або автономію мусульманських провінцій, 27 липня 2013 року видав декларацію про незалежність Бангсаморо. Столицею республіки було оголошено Давао-Сіті[4].
За Місуарі, територія республіки охоплює острови Басілан, Мінданао, Палаван, Сулу і Таві-Таві[3], місця традиційного проживання бангсаморо. Але речник Місуарі Emmanuel Fontanilla, зазначив, що країна також включає в себе штати Малайзії Сабах і Саравак[2][5].
Проте після поразки ФНЗМ 28 вересня 2013 року під Замбоанга, держава практично перестала існувати. Хоча ФНЗМ не відмовилась від ідеї незалежності Республіки Бангсаморо.
- ↑ MNLF returns to rebellion | Headlines, News, The Philippine Star. philstar.com. 16 серпня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
- ↑ а б Misuari declares independence of Mindanao, southern Philippines. Gulf News. 16 серпня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
- ↑ а б Bangsamoro Constitution: Road map to Independence and National self-determination. MNLF official website. 23 серпня 2013. Архів оригіналу за 13 вересня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
- ↑ WHO IS AFRAID OF MINDANAO INDEPENDENCE?. 14 серпня 2013. Архів оригіналу за вересень 15, 2013. Процитовано 19 листопада 2013.
- ↑ By Roel Pareño, The Philippine Star (16 серпня 2013). MNLF returns to rebellion. ABS-CBN News. Процитовано 8 вересня 2013.