Реутов Олег Олександрович
| Реутов Олег Олександрович | |
|---|---|
| Народився | 5 вересня 1920[2] Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського |
| Помер | 15 серпня 1998 (77 років) або 1998[1] Москва, Росія |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Галузь | хімія і органічна хімія[3] |
| Alma mater | Хімічний факультет МДУd |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Вчене звання | професор[d] |
| Науковий керівник | Несмеянов Олександр Миколайович |
| Знання мов | російська[3] |
| Заклад | Хімічний факультет МДУd |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Членство | Російська академія наук і Академія наук СРСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |             |
Оле́г Олекса́ндрович Ре́утов (*5 вересня 1920, м. Макіївка, тепер Донецької області, Україна — 15 серпня 1998) — радянський хімік, академік АН СРСР (1964; член-кореспондент, 1958), 1984 — лауреат Ленінської премії. Член КПРС (з 1942).
Закінчив Московський державний університет імені М. Ломоносова в 1941 році.
Учасник Другої світової війни.
Від 1945 року — науковий співробітник хімічного факультету МДУ.
Починаючи з 1957 року завідував заснованою ним у Московському університеті лабораторією теоретичних проблем органічної хімії і одночасно — лабораторією застосування ізотопів у органічній хімії в Інституті елементоорганічних з'єднань АН СРСР.
О. О. Реутов є радянським експертом з питань хімічної і біологічної війни при ООН (з 1969). Заступник голови Радянського комітету захисту миру (1974).
Головні праці О. О. Реутова — з проблем фізичної органічної хімії, вивчення механізму реакцій електрофільного заміщення (dE-реакцій), молекулярних перегрупувань, з хімії карбонієвих іонів, дослідження ілідів арсена та сірки, онієвих з'єднань, про подвійні реакційні здатності амбідентних (мезомерних) аніонів, участь іонів й іонних пар у органічних реакціях, щодо кислотності СН-кислот, стереохімії і механізму оксимеркуровання.
Олег Реутов — автор теорії електрофільного заміщення в насиченого атома вуглецю у ряді металоорганічних сполук.
Вченого нагороджено 4 орденами, а також медалями.
Загалом опубліковано понад 1300 його робіт.
- Теоретические проблемы органической химии, М., 1956 (рос.)
- Теоретические основы органической химии, М., 1964 (рос.)
- Reaction mechanisms of organometallic compounds, Amst., 1968 (спільно з I. P. Beletskaya) (англ.)
- Механизмы реакций металлоорганических соединений, М., 1972 (спільно з І. П. Белецькою и В. І. Соколовим) (рос.)
- Реутов Олег Олександрович у БСЭ (рос.)
- О. А. Реутов, М., 1970 (АН СССР. Материалы к биобиблиографии ученых СССР, сер. химических наук, в. 43).
- Академік Реутов (рос.)
- Реутов (англ.)[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ а б Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Реутов Олег Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- Народились 5 вересня
- Народились 1920
- Уродженці Макіївки
- Померли 15 серпня
- Померли 1998
- Померли в Москві
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Доктори хімічних наук
- Академіки РАН
- Члени АН СРСР
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Лауреати Ленінської премії
- Радянські хіміки
- Випускники хімічного факультету Московського університету
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Науковці Московського університету
- Академіки АН СРСР