Реуцький Михайло Іванович

Реуцький Михайло Іванович
Реуцький Михайло Іванович;
Старший сержант
	Старший сержант, командир взводу 93 ОМБр
Загальна інформація
Народження	11 січня 1978; с. Старосілля, Городнянський район, Чернігівська область, Україна
Смерть	18 лютого 2023 (45 років); м. Бахмут, Бахмутський район, Донецька область, Україна; (загибель у бою)
Поховання	Берковецьке кладовище
Національність	українець
Alma Mater	Вінницький національний аграрний університет
Ступінь	бакалавр
Псевдо	«Тихий»‎
Військова служба
Роки служби	2014—2023
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр; 54 ОМБр; 72 ОМБр
Війни / битви	Антитерористична операція на сході України:; Російсько-українська війна з 2014 року Бої за Карачун; Бої за Піски; Бої за Слов'янськ; Бої за Іловайськ; Бої за с.Водяне; Бої за Авдіївку; Бої за Волноваху; ; Російсько-українська війна:; Російське вторгнення в Україну Бої за Київ; Бої за Ізюм; Бої за Соледар; Бої за Бахмут; ;
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Реуцький.

Миха́йло Іва́нович Реу́цький — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно).

Життєпис

Михайло Реуцький народився 11 січня 1978 року в селі Старосілля Городнянського району на Чернігівщині. Був активним учасником Революції Гідності. З листопада 2013 року після роботи він постійно їздив на Майдан. В цей час працював у Лук'янівському СІЗО, усе життя військовим. Разом з друзями входив до складу Святошинської самооборони. У 2014 році на першій хвилі призову добровольцем пішов служити в батальйон «Київська Русь». У складі АТО прослужив 4 роки, пройшов гарячими точками: на першій лінії на горі Карачун, Піски, Авдіївка, Іловайськ, Волноваха, Щастя. Перебував у селі Водяне біля Донецького аеропорту, під час його оборони. Багато разів був поранений, зокрема, в Маріуполі, коли під час бою, на нього впали дроти лінії електропередач, продовжував обстріл та знепритомнів. У 2018 році дістав інвалідність через важке поранення в ногу й повернувся до цивільного життя. Відразу після початку повномасштабного вторгнення росії до України, попри інвалідність, добровільно вступив до лав Збройних Сил України — ніс військову службу в лавах 101-ї окремої бригади охорони Генштабу. Він воював у боях за Київ, потім — за Київську область. Після звільнення Київщини, бажаючи брати активну участь у захисті України, разом зі своїми побратимами 19 травня 2022 року перевівся до складу 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Обіймав посаду заступника командира бойової машини — командира-оператора 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 8-ої механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А1302. Брав участь у звільненні Харківщини — Ізюм та Салтівку. Потім — Бахмут, Соледар і знову Бахмут. Перше поранення він отримав у живіт, вдруге — уламок потрапив у руку й зачепив нерв в місті Соледар: він не міг нормально рухати рукою.

Під час обходження позицій 18 лютого 2023 року потрапив під кулеметний обстріл. Зазнав важкого поранення — уламок зніс пів обличчя та розірвав шию. Очевидно, це була засідка саме на нього, оскільки він особисто завдав великої шкоди особовому складу противника. Він був професійним «ПТУРистом» — оператором протитанкових керованих реактивних снарядів. На його рахунку понад 250 пострілів. Загинув 18 лютого 2023 року в боях за місто Бахмут Бахмутського району на Донеччині. Полеглого поховали 25 лютого 2023 року на Алеї Слави Берковецького цвинтаря у Києві^[1]^[2]^[3]^[4]^[5]^[6].

Родина

У загиблого залишилися мама, дружина Наталя, донька Катерина та син Богдан^[1].

Нагорода

звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[7].

Вшанування пам'яті

19 вересня 2024 року Київська міська рада підтримала надання безіменному скверові на вулиці М. Котельникова, 26-32, назви парк імені Михайла Реуцького.^[8]

Примітки

↑ ^а ^б «Мав згоріти в розстріляній машині, але смерть його довго оминала»: історія командира, який загинув, виборюючи Донеччину в рашистів із часів Майдану. vchasnoua.com (укр.). Процитовано 23 липня 2023.
↑ Старшому сержанту Михайлу Реуцькому посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена "Золотої Зірки". LB.ua. 20 липня 2023. Процитовано 23 липня 2023.
↑ Прощання з учасником Революції Гідності Михайлом Реуцьким. Український погляд (укр.). 24 лютого 2023. Процитовано 23 липня 2023.
↑ Логинов, Алексей (21 липня 2023). Бійцю дніпровської 93-ї ОМБР Михайлу Реуцькому присвоїли звання Герой України (посмертно) — Сайт телеканалу Відкритий. opentv.media (укр.). Процитовано 23 липня 2023.
↑ Присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Реуцькому Михайлу Івановичу (Тихому) Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України. petition.president.gov.ua. Процитовано 23 липня 2023.
↑ Нові герої України: які історії стоять за кожною "Золотою зіркою". ТСН.ua (укр.). 9 липня 2023. Процитовано 23 липня 2023.
↑ Президент присвоїв звання Герой України 49 захисникам, 46 з них — посмертно. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2023.
↑ Сквер Українського радіо та площа НАТО: 13 вулиць та парків Києва отримали нові назви

Джерела

Указ Президента України від 8 липня 2023 року № 408/2023 «Про присвоєння звання Герой України»

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] а ^б «Мав згоріти в розстріляній машині, але смерть його довго оминала»: історія командира, який загинув, виборюючи Донеччину в рашистів із часів Майдану. vchasnoua.com (укр.). Процитовано 23 липня 2023.

[2] Старшому сержанту Михайлу Реуцькому посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена "Золотої Зірки". LB.ua. 20 липня 2023. Процитовано 23 липня 2023.

[3] Прощання з учасником Революції Гідності Михайлом Реуцьким. Український погляд (укр.). 24 лютого 2023. Процитовано 23 липня 2023.

[4] Логинов, Алексей (21 липня 2023). Бійцю дніпровської 93-ї ОМБР Михайлу Реуцькому присвоїли звання Герой України (посмертно) — Сайт телеканалу Відкритий. opentv.media (укр.). Процитовано 23 липня 2023.

[5] Присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Реуцькому Михайлу Івановичу (Тихому) Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України. petition.president.gov.ua. Процитовано 23 липня 2023.

[6] Нові герої України: які історії стоять за кожною "Золотою зіркою". ТСН.ua (укр.). 9 липня 2023. Процитовано 23 липня 2023.

[7] Президент присвоїв звання Герой України 49 захисникам, 46 з них — посмертно. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2023.

[8] Сквер Українського радіо та площа НАТО: 13 вулиць та парків Києва отримали нові назви

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]