Перейти до вмісту

Рибний Владислав Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Владислав Рибний
Рибний Владислав Геннадійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження5 березня 1992(1992-03-05)
Мелітополь, Запорізька область
Смерть20 лютого 2024(2024-02-20) (31 рік)
Ласточкине, Донецька область
Національністьукраїнець
ПсевдоРиба
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битвиросійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»

Владисла́в Генна́дійович Ри́бний (1992—2024) — сержант збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 5 березня 1992 року в місті Мелітополь Запорізької області. У 8-ми річному віці разом з сім'єю переїхали на Київщину. Повну середню освіту здобув у Витачівській загальноосвітній школі. Вступив до професійного ліцею в місті Українка. Відслужив строкову військову службу. Працював на Київському картонно-паперовому комбінаті.

З перших днів повномасштабного вторгнення став до лав ТрО, обороняв місто Суми. Пізніше вже в складі 225-го штурмового батальйону вів бої на Куп'янському та Бахмутському напрямках.

Прикривав відхід української армії з напівоточеної Авдіївки.

Загинув 20 лютого 2024 року в районі села Ласточкине Донецької області[1].

Похований 12 листопада 2024 року в Обухові.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Хрест Бойових Заслуг (2025, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[2].
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[3].
  • Відзнака Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест».
  • Нагрудний знак «Знак пошани».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. До України повернули тіло бійця "Риби", який у бою вбив 12 росіян. Апостроф (укр.). Процитовано 18 січня 2025.
  2. Указ Президента України №29/2025.
  3. Указ Президента України №148/2024.

Джерела

[ред. | ред. код]