Перейти до вмісту

Риков Владислав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Риков.
Владислав Риков
Риков Владислав Миколайович
 Полковник
Загальна інформація
Народження17 червня 1993(1993-06-17)
Луганська область
Смерть7 лютого 2024(2024-02-07) (30 років)
м. Курахове, Донецька область
(загинув під час виконання бойового завдання)
ПохованняВінниця
Національністьукраїнець
Alma MaterХарківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Повітряні сили
Формування
 299 БрТА
Війни / битви

Російсько-українська війна

Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) — 2022 Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) — 2022 Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2022
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
CMNS: Риков Владислав Миколайович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Риков Владислав Миколайович (17 червня 1993(19930617), Луганська область — 7 лютого 2024, Курахове, Донецька обл., Україна) — український льотчик, полковник (посмертно), пілот 299-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році. Повний кавалер орденів «За мужність» та Богдана Хмельницького. Герой України (2024, посмертно)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 червня 1993 році в Луганській області, виріс в Харкові у сім'ї військових. Батько та його брат були пілотами. Коли Владу було шість років, бандити вбили всю його сім'ю. Влад отримав поранення, та залишився живим.

Навчався в Авіаційному навчальному кадетському центрі ім. Данила Дідика, потім закінчив Харківський національний університет повітряних сил ім. Кожедуба[2].

Під час російського вторгнення в Україну служив у складі 299-ї БрТА на штурмовику Су-25. Мав 385 бойових вильотів[3][4].

Загинув 7 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання[3].

Похований 11 лютого 2024 року у Вінниці на Алеї Слави.

У Владислава залишилася дружина, донька Мирослава (2017 р.н.) та опікун, названий батько Юрій Покусай.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 2024 році вийшло третє доповнене видання книги віршів Людмили Ліри «Ріки війни», присвячене Владиславу Рикову.

5 грудня 2024 року президент України Володимир Зеленський присвоїв 203-й навчальній авіаційній бригаді ім'я Владислава Рикова з офіційною назвою «203 навчальна авіаційна бригада імені Владислава Рикова Повітряних Сил Збройних Сил України».[5][6]

Нагороди

[ред. | ред. код]
Шеврони та посвідчення Владислава Рикова у Музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини
  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 лютого 2024, посмертно) — За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[7].
  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (24.08.2023) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (23.11.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (08.08.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[10].
  • орден «За мужність» I ступеня (10.06.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[11].
  • орден «За мужність» II ступеня (18.05.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12].
  • орден «За мужність» III ступеня (02.05.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №117/2024.
  2. ↑ Пілот Владислав Риков загинув під час виконання бойового завдання.
  3. ↑ а б Захищаючи Україну, загинув льотчик-штурмовик Владислав Риков
  4. ↑ Zaxid.net (8 лютого 2024). Під час виконання бойового завдання загинув льотчик Владислав Риков. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 9 лютого 2024.
  5. ↑ Указ № 830/2024.
  6. ↑ На честь загиблого пілота із Луганщини перейменували 203 авіаційну бригаду ЗСУ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 грудня 2024.
  7. ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №117/2024. https://www.president.gov.ua.
  8. ↑ https://www.president.gov.ua. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  9. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №799/2022 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua. 23 листопада 2022.
  10. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №569/2022 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua. 8 серпня 2022.
  11. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №405/2022 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua. 10 червня 2022.
  12. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №348/2022 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua. 18 травня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Риков_Владислав_Миколайович&oldid=44287361