Перейти до вмісту

Риков Владислав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Владислав Риков
Риков Владислав Миколайович
 Полковник
Загальна інформація
Народження17 червня 1993(1993-06-17)
Луганська область
Смерть7 лютого 2024(2024-02-07) (30 років)
м. Курахове, Донецька область
(загинув під час виконання бойового завдання)
ПохованняВінниця
Національністьукраїнець
Alma MaterХарківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Повітряні сили
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) — 2022 Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) — 2022 Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2022
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Риков Владислав Миколайович (17 червня 1993(19930617), Луганська область — 7 лютого 2024, Курахове, Донецька обл., Україна) — український льотчик, полковник (посмертно), пілот 299-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році. Повний кавалер орденів «За мужність» та Богдана Хмельницького. Герой України (2024, посмертно)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 червня 1993 році в Луганській області, виріс в Харкові у сім'ї військових. Батько та його брат були пілотами. Коли Владу було шість років, бандити вбили всю його сім'ю. Влад отримав поранення, та залишився живим.

Навчався в Авіаційному навчальному кадетському центрі ім. Данила Дідика, потім закінчив Харківський національний університет повітряних сил ім. Кожедуба[2].

Під час російського вторгнення в Україну служив у складі 299-ї БрТА на штурмовику Су-25. Мав 385 бойових вильотів[3][4].

Загинув 7 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання[3].

Похований 11 лютого 2024 року у Вінниці на Алеї Слави.

У Владислава залишилася дружина, донька Мирослава (2017 р.н.) та опікун, названий батько Юрій Покусай.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 2024 році вийшло третє доповнене видання книги віршів Людмили Ліри «Ріки війни», присвячене Владиславу Рикову.

5 грудня 2024 року президент України Володимир Зеленський присвоїв 203-й навчальній авіаційній бригаді ім'я Владислава Рикова з офіційною назвою «203 навчальна авіаційна бригада імені Владислава Рикова Повітряних Сил Збройних Сил України».[5][6]

Нагороди

[ред. | ред. код]
Шеврони та посвідчення Владислава Рикова у Музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини
  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 лютого 2024, посмертно) — За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[7].
  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (24.08.2023) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (23.11.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (08.08.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[10].
  • орден «За мужність» I ступеня (10.06.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[11].
  • орден «За мужність» II ступеня (18.05.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12].
  • орден «За мужність» III ступеня (02.05.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України №117/2024 «Про присвоєння В.Рикову звання Герой України». Президент України. 24 лютого 2024. Архів оригіналу за 22 квітня 2024. Процитовано 20 лютого 2025.
  2. Цьомик, Ганна (8 лютого 2024). Пілот Владислав Риков загинув під час виконання бойового завдання. Суспільне Харків. Архів оригіналу за 8 грудня 2024. Процитовано 20 лютого 2025.
  3. а б Захищаючи Україну, загинув льотчик-штурмовик Владислав Риков
  4. Zaxid.net (8 лютого 2024). Під час виконання бойового завдання загинув льотчик Владислав Риков. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 9 лютого 2024.
  5. Указ Президента України №830/2024 «Про присвоєння почесного найменування 203 навчальній авіаційній бригаді Повітряних Сил Збройних Сил України». Президент України. 5 грудня 2024. Архів оригіналу за 12 грудня 2024. Процитовано 20 лютого 2025.
  6. На честь загиблого пілота із Луганщини перейменували 203 авіаційну бригаду ЗСУ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 грудня 2024.
  7. а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №117/2024. www.president.gov.ua.
  8. www.president.gov.ua. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №799/2022 Про відзначення державними нагородами України. www.president.gov.ua. 23 листопада 2022.
  10. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №569/2022 Про відзначення державними нагородами України. www.president.gov.ua. 8 серпня 2022.
  11. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №405/2022 Про відзначення державними нагородами України. www.president.gov.ua. 10 червня 2022.
  12. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №348/2022 Про відзначення державними нагородами України. www.president.gov.ua. 18 травня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]