Римські статуї, що говорять
Зовнішній вигляд
Римські «розмовляючі» статуї (італ. statue parlanti di Roma[1]) — форма анонімного вираження думки народу про політичну ситуацію в Римі. Критика ладу та глав держави (переважно папства) у формі анонімних віршів і пасквілей приклеювалася до підніжжя кількох знаменитих римських статуй. Традиція веде свій початок із XVI століття і тривала донині.
- Пасквінська статуя (Pasquino), зображує імовірно Менелая з тілом Патрокла. На її підніжжя у XVI столітті наклеювалися листівки, завдяки чому виникло слово пасквіль. Стоїть біля П'яцца Навона.
- Марфоріо (Marforio) - зображує бородатого річкового бога або Океан.
- Мадам Лукреція (Madame Lucrezia) - колосальний бюст в поганому стані, мабуть зображує єгипетську богиню Ісіду, її жрицю або імператрицю Фаустіну. Єдина жіноча «розмовляюча» статуя в Римі.
- Абат Луїджі (Abate Luigi) - зображує невідомого римлянина в тозі магістрату.
- Іль Баббуїно (Il Babbuino) — фонтан із зображенням відпочиваючого Сілена.
- Іль Факкіно (Il Facchino, «Носильник») — єдина «розмовляюча» статуя, створена в новий час — в 1580 Якопо дель Конте. Зображує водоноса.
-
Статуя Марфоріо, Капітолійські музеї
-
Мадам Лукреція, п'яцца Сан-Марко.
-
Абат Луїджі, п'яцца Відоні
-
Фонтан «Іль Бабуїно», віа дель Бабуїно
-
Фонтан «Іль Факкіно», кут віа Лата та віа дель Корсо.
- ↑ Roma - Le Statue Parlanti, alias "Il Congresso degli Arguti". Архів оригіналу за 27 лютого 2009. Процитовано 25 лютого 2009.