Римування

Римува́ння — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними.

Трапляються випадки, коли відстань між римованими словами відсутня, якщо вони вживаються або побіч одне одного («Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна». — О. Ольжич), або розмежована цезурою («Виходимо босі // і коси ми точим». — Я. Савченко) чи віршовою паузою, коли рядок закінчується одним суголосним словом, а другим починається наступний («Жорстокий смерч, що виведений строго / З сухого серця і живущих дум». — М. Бажан). В інших випадках римування (римований інтервал) набуває істотного значення.

Суміжне, парне римування (AABB)

Tail rhyme

Найпростішою формою римування з відстанню між спвізвучними словами вважається суміжна або парна (аа бб вв), що вживається як у ліричних мініатюрах (Ліна Костенко), так і в поемах («Данило Галицький» М. Бажана).

(Ліна Костенко)

Самі на себе дивляться ліси,		A
розгублені од власної краси		A

Перехресне римування (ABAB)

Internal rhyme, middle rhyme

Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних рядків з парними, а непарні — з непарними (абаб), воно найпоширеніше в сьогоденній силабо-тонічній версифікації:

(І. Римарук)

Кучугури димів на ліси намело		A
Яма світла між них — як забута копальня		B
Закіптюженим небом пливе НЛО —		A
Безпритульний вінок на Івана Купала		B

Кільцеве, охопне римування (ABBA)

Часто застосовується і кільцеве, або охопне, римування (абба):

(П. Куценко)

Сотий день в дорозі. Сотий день ще й ніч		A
І куди ж ти рвався, поспішав затято?		B
Краще не питаймо. Звісно ж, не на свято		B
А якщо й на свято, то не в тому річ		A

Неспарене римування (-A-A)

Подеколи в катрені спостерігається і неспарене римування, тобто коли в ньому римуються другий та четвертий рядки (—а—а):

(П. Тичина)

Не місяць і не зорі, —		-
І дніти мов не дніло		A
Як страшно!.. Людське серце —		-
До краю обідніло		A

Інші

Варті уваги також менш поширені форми римування, спостережувані у восьми віршах (—а—а—а—а), і водночас тернарна (——а——а) та кватернарна (———а———а) — рідкісні для української поезії форми, де відповідно римуються лише третій та четвертий рядки:

Такі чужі ці низькі, синяві гори.

Когорта прийшла в село на відпочинок.

Поховались біляві полохливі дівчата,

Нависає гілля могутніх дубів…………………………….а: О, шляхи ці і курява, і гальські простори.

Товариші оповідають сміховинок. — : Вечір. Мариться біле кампанське місто, мати, — : Скромна сестра і галас малих братів (Олег Ольжич).а

Італійська балада

У світовій версифікації трапляються випадки із значно більшими інтервалами римування, як, приміром, в італійській баладі.

Монорима (AAAA)

англ. monoryme

Зовсім протилежного вигляду набуває монорим, притаманний переважно східній поезії, де рядки (зокрема катрен) пов'язані однією римою.

(Шота Руставелі. «Витязь у тигровій шкурі», переклад М. Бажана)

Славлю я любов високу, душ піднесених потугу,		A
Що її не класти в слово, в нашу мову недолугу		A
Дар небес — таке кохання, неземне стремління духу		A
Хто до нього прагне, мусить знести горе, злидні й тугу		A

Див. також