Ритов Сергій Михайлович

Ритов Сергій Михайлович
Файл:Rytov S M.JPG
Народився	20 червня (3 липня) 1908  Харків, Російська імперія
Помер	22 жовтня 1996(1996-10-22) (88 років)  Москва, Росія
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	СРСР →  Росія
Національність	українець
Діяльність	фізик
Alma mater	МДУ
Галузь	радіотехніка та електроніка
Заклад	Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва A. L. Mints Radiotechnical Instituted МФТІ
Посада	керівник радіофізичної лабораторії в РТІ АН СРСР (з 1958 року)
Вчене звання	член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню загальної фізики та астрономії (радіотехніка та електроніка), професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Мандельштам Леонід Ісаакович
Аспіранти, докторанти	Fyodor Bunkind Mikhail Galanind Прохоров Олександр Михайлович Nikolay Nikolaevich Kolachevskyd
Членство	Академія наук СРСР
Відомий завдяки:	основоположник теорії теплових флуктуацій в електродинаміці
Нагороди

Сергій Михайлович Ритов (20 червня (3 липня) 1908, Харків — 22 жовтня 1996, Москва) — радянський учений, фахівець в області радіофізики, член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню загальної фізики та астрономії (радіотехніка та електроніка) з 26 листопада 1968 року (з 1991 — член-кореспондент РАН).

Навчання

Почав навчатися в 1916 р. в Москві. Після закінчення в 1925 р. 10-ї московської школи був направлений на навчання в 1-й Московський державний університет.

У 1930 р. закінчив фізико-математичний факультет Московського державного університету і вступив до аспірантури НДІ фізики при МДУ.

У 1933 році закінчив аспірантуру за спеціальністю «Теорія коливань» під керівництвом академіка Л. В. Мандельштама.

У 1938 р. захистив докторську дисертацію на тему «Модульовані коливання і хвилі», яка справила значиний вплив на розвиток теорії коливань.

Викладацька діяльність

З 1930 р. почав викладав фізику і математику в МДУ (1930—1932 рр., 1934—1938 рр..), а також у ГІФТІ (1932—1934 рр., 1945—1947 рр.) та МФТІ (1947—1978 рр.).

У 1934—1958 рр. також працював в оптичній лабораторії Фізичного інституту АН СРСР (ФІАН). В 1935 р. почав вивчення дифракції світла на ультразвукових хвилях. У 1937 р. запропонував ефективний метод аналізу побудови хвиль в плавнонеоднорідних середовищах (Метод Ритова) — потужний інструмент дослідження поширення хвиль.

Від 1947 р. — професор, завідувач кафедри загальної фізики, від 1949 р. — кафедри радіофізики на фізико-технічному факультеті МДУ.

З 1951 року перейшов на МФТІ. У 1947 р. був членом комісії для таємного голосування у ФІАНі на захисті дисертації А. Д. Сахарова «Теорія ядерних переходів».

У 1958 р. на запрошення академіка Олександра Мінця очолив радіофізичну лабораторію в Радіотехнічному інституті АН СРСР (з 1980-х років — начальник теоретичного відділу). Його робота стосувалася дослідження принципових фізичних питань, пов'язаних з розробкою і створенням наземних радіоінформаційних комплексів: дослідження впливу неоднорідностей атмосфери на характеристики радіолокаторів дальньої дії, розробка і створення малошумливих параметричних підсилювачів, розвиток акустооптичних методів обробки радіолокаційних сигналів, дослідження іоносфери за допомогою ракет і штучних супутників Землі в інтересах дальньої радіолокації.

Похований на Донському кладовищі.

Науковий внесок

Галузі в які  Ритов вніс фундаментальний внесок, можна умовно розділити на три великі групи:

• теорія коливань і акустика;
• поширення хвиль, електродинаміка та оптика;
• статистична радіофізика.

С. Ритову належить найбільш загальна феноменологічна теорія молекулярного розсіяння світла, що включає в себе аналіз спектрів Мандельштама-Бріллюена і деполяризованого випромінювання, а також спектру розсіювання, обумовленого флуктуаниями ентропії. Ця теорія, підтверджена численними експериментами, отримала загальне визнання. В своїх роботах він також дав точне рішення задачі про відбиття електромагнітних хвиль від шару з від'ємною діелектричною сталою, дослідив питання зв'язку між вектором Пойнтинга, вектором групової швидкості і щільністю енергії при розповсюдженні електромагнітних хвиль в анізотропних середовищах.

Він став одним з основоположників теорії теплових флуктуацій в електродинаміці.

Деякі з розвинених ним методів аналізу радіофізичних завдань стали настільки загальновживаними, що сприймаються як «народні».

Ритов є автором окремих розділів у популярних підручниках фізики. В Росії і за кордоном добре відомий його підручник «Введение в статистическую радиофизику».

Нагороди

• Три ордена Трудового Червоного Прапора (у тому числі 10.06.1945)
• орден «Знак Пошани»
• медалі
• Золота медаль імені А. С. Попова (1959) за цикл робіт у галузі статистичної радіофізики.

Публікації

• Рытов С. М. Модулированные колебания и волны // Тр. Физического института АН СССР, 1940, т. 2, вып. 1.
• Рытов С. М. Теория электрических флуктуаций и теплового излучения. — М., 1953.
• Рытов С. М. Что увидит и с чем столкнётся астронавт, летящий с околосветовой скоростью. // «Природа», 1960, № 4.
• Рытов С. М. Введение в статистическую радиофизику. — М.: Наука, 1966.
• Рытов С. М., Левин М. Л. Теория равновесных тепловых флуктуаций в электродинамике. — М., 1967.
• Рытов С. М. Введение в статистическую радиофизику. Ч.1. Случайные процессы. — М.: Наука, 1976.
• Рытов С. М., Кравцов Ю. А., Татарский В. И. Введение в статистическую радиофизику. Ч.2. Случайные поля. — М.: Наука, 1978.

Література

• Сергей Михайлович Рытов: Жизнь, воспоминания, интервью, записки, стихи, документы / Сост. В. М. Березанская, Н. С. Рытова ; под ред. А. А. Гиппиуса. — М. : ЛЕНАНД, 2012. — 552 с. — ISBN 978-5-9710-0462-2.
• Сергей Михайлович Рытов (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук: журнал. — М.: ФИАН, 1968. — Т. 96, № 11. — С. 573—574. — ISSN 0042-1294.
• Памяти Сергея Михайловича Рытова // Успехи физических наук: журнал. — М.: ФИАН, 1997. — Т. 167, № 7. — С. 787—788. — ISSN 0042-1294.
• Гуляев Ю. В. К 100-летию со дня рождения С. М. Рытова (вступительное слово) // Успехи физических наук: журнал. — М.: ФИАН, 2009. — Т. 179, № 5. — С. 531—534. — ISSN 0042-1294.
• Храмов Ю. А. Рытов Сергей Михайлович // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 239. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)

Посилання

• Персональна сторінка Сергея Михайловича Ритова на офіційному сайті РАН (рос.)(рос.)
• Статьи С. [Архівовано 6 вересня 2013 у Wayback Machine.] М. [Архівовано 6 вересня 2013 у Wayback Machine.] Рытова [Архівовано 6 вересня 2013 у Wayback Machine.] в журнале «Успехи физических наук»
• Сергей Михайлович Рытов [Архівовано 16 червня 2017 у Wayback Machine.] на сайте pseudology.org