Ричков Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ричков.
Ф
Олександр Ричков
Олександр Ричков
Олександр Ричков
Олександр Ричков
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Миколайович Ричков
Народження 29 вересня 1974(1974-09-29) (50 років)
  Усольє-Сибірське, Іркутська область, РРФСР
Зріст 177 см
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція опорний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1984—1991
1991 		СРСР «Хімік» (Усольє-Сибірське)
СРСР СДЮСШОР «Зірка» (Ір)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991—1992 СРСР/Росія «Локомотив» (М) 13 (1)
1992 → Росія «Локомотив-д» 9 (0)
1992—1996 Бельгія «Стандард» (Л) 51 (2)
1996—1997 Франція «Ланс» 17 (1)
1997 Росія «Локомотив» (М) 0 (0)
1998 Німеччина «Кельн» 12 (1)
1998—1999 Швейцарія «Базель» 25 (6)
1999 → Швейцарія «Делемон» 7 (1)
2000 Швейцарія «Делемон» 0 (0)
2001—2002 Німеччина «Падерборн 07» 1 (0)
2002 Швейцарія «Беллінцона» 5 (1)
2002—2004 Швейцарія «Малькамонте ? (?)
2006—2010 Росія «Хімік» (УС) (ЛФЛ)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1991—1993
1994—1995 		Росія Росія (U-19)
Росія Росія (U-21) 		6 (0)
5 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олександр Миколайович Ричков (рос. Александр Николаевич Рычков; нар. 29 вересня 1974, Усольє-Сибірське, Іркутська область, РРФСР) — радянський та російський футболіст, опорний півзахисник.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У 9-річному віці записався до дитячої команди клубу «Хімік» з міста Усольє-Сибірське, перший тренер — Геннадій Миколайович Барабаш, а вже у 15 грав за дорослу команду. У 16-річному віці отримав запрошення від іркутської «Зірки», яка виступала у Другій лізі першості СРСР, але так і не зіграв за дорослу команду жодного разу.

«Локомотив» (Москва)

[ред. | ред. код]

До московського «Локомотиву» потрапив на запрошення одного з тренерів, Валерія Філатова, оскільки головний тренер Юрій Сьомін перебував у той час у Новій Зеландії. Після проведеної в 1991 році контрольної гри юнацька збірна СРСР проти залізничників, який тренував тоді «Локомотив» Філатов одразу ж запросив його до московського клубу. Першим голом у Вищій лізі відзначився 3 квітня 1992 року на 4-й хвилині матчу другого туру.

Один із 16 гравців, яким вдалося відзначитися голом у вищій лізі до 18 років, став автором першого голу у віці 17 років 186 днів.

«Стандард» (Льєж)

[ред. | ред. код]

У 1992 році на турнірі юнацьких команд, який проходив в Угорщині, росіяни зустрічалися з бельгійцями. На цьому турнірі Ричков пошкодив меніск. Після чого повернувся до Москви й одразу ж до ЦІТО, на операційний стіл. Після операції йому повідомили, що його на перегляд запрошує бельгійський «Стандард». Ще місяць відновлювався у «Локомотиві», а потім разом із одним із тренерів команди Володимиром Ештрековим вирушив у Льєж. Але тренер «Стандарда» голландець Арі Ган подивився на його припухле коліно і був проти підписання контракту з Ричковим, проте президент клубу Роже Ароте зумів умовити тренера. Після повторної операції Олександр відіграв 9 матчів у дублюючій команді «Локомотива», яка виступала у другій лізі, набираючи кондиції, перебрався до Бельгії. Однак до основного складу наймолодший футболіст у команді одразу не потрапив, у чемпіонаті Бельгії діяв ліміт на легіонерів, за яким на полі одночасно в одній команді не могли перебувати понад три легіонери. А в ті роки йому довелося конкурувати за місце у стартовому складі з Мірчею Редником з Румунії, Відмаром, і Гі Еллерсом зі збірної Люксембургу, який грає в півзахисті.

«Ланс»

[ред. | ред. код]

У міжсезоння 1996 року перебрався до французького «Лансу». У «Лансі» без бонусів (преміальних) отримував по 20 000 доларів на місяць. Однак у листопаді 1996 року після матчу зі «Страсбура» у його допінг-пробі знайшли сліди вживання марихуани. Футболіст пояснив наявність каннабіоїдів в аналізах жартома, за словами самого Ричкова, марихуану йому підсипала в торт подруга. В результаті гравця дискваліфікували на два місяці та відрахували з команди[1].

«Кельн»

[ред. | ред. код]

Після нетривалого перебування в «Локо» перейшов до німецького «Кельна», де в Бундеслізі провів 12 матчів, відзначився голом та віддав 3 гольові паси. Ще одну гру він провів на Кубок Німеччини. У «Кельні» він отримував стільки ж, скільки і в «Лансі», проте гравцем основного складу не став і змушений був шукати новий клуб. Трансфер Ричкова включено до списку 50 найгірших за всю історію Бундесліги під номером 37[2].

«Базель» та «Делемон»

[ред. | ред. код]

У міжсезоння 1998 року перебрався у швейцарський «Базель» під керівництвом Гі Матеза. У футболці городян дебютував 18 липня 1998 року в нічийному (0:0) поєдинку національного чемпіонату проти «Сьйона» на стадіоні Санкт-Якоб[3]. Своїм першим голом за клуб відзначився 25 липня, відкрив рахунок у переможному (2:1) поєдинку проти «Цюриха»[4]. У чемпіонаті країни 1998/99 провів 24 матчі, відзначився 6-ма голами. Новий сезон 1999/2000 років розпочав також у «Базелі», проте вже у серпні був відданий в оренду до клубу вищого дивізіону «Делемон».

У новій команді отримав можливість виходити в основному складі, проте при цьому на полі виявляв агресивність та нестриманість. У підсумку, за 7 матчів у складі «Делемона» він отримав дві жовті картки, а у грі проти «Івердона» був видалений з поля на 17-й хвилині за грубість у відповідь проти гравця суперника[5].

У січні 2000 роу повинен був з'явитися до тренувального табору «Базеля», проте не повернувся з відпустки, пояснивши це сімейними проблемами. Після цього керівництвом команди було ухвалено рішення про дострокове розірвання контракту[6]. За час перебування в «Базелі» провів за клуб 36 матчів, у яких відзначився 7-ма голами. 25 — у Національній лізі А, а 11 — товариськими. Відзначився 5-ма голами в національній лізі, а інші два — у товариських матчах[7].

У липні 2000 року знову був прийнятий до клубу «Делемон», з яким почав готуватися до нового сезону[8]. Проте вже у матчі 2-го кола проти «Вінтертура» побився з помічником арбітра та був дискваліфікований на 3 місяці. Керівництво клубу після цього інциденту попрощалося з гравцем[9].

«Падерборн»

[ред. | ред. код]

У сезоні 2000/01 перейшов до німецького «Падерборна», який виступав у напіваматорській лізі (Регіоналліга «Північ») і заробив вилучення в першому ж матчі, через що пропустив матч проти мюнхенської «Баварії»[10].

«Беллінцона»

[ред. | ред. код]

Після кар'єри у Німеччині з'явилася інформація, що Ричкова з дружиною вже декілька місяців безуспішно розшукують їхні родичі. У грудні 2001 року з'явився у «Беллінцоні», з якою підписав 6-місячний контракт[11]. 6 березня 2002 року провів першу гру за новий клуб проти «Івердона» (2:3) і став автором забитого м'яча. Однак повноцінно заграти у команді Ричкову не вдалося — незабаром отримав травму та вибув до завершення сезону, після якого з ним не продовжили контракт.

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

У 16 років помічений Юрієм Смирновим, який комплектував юнацьку збірну Росії. З того часу став основним гравцем збірної. Грав у складі олімпійської збірної, де дебютував 15 листопада 1994 року у виїзному матчі проти шотландців. 15 серпня 1995 року після виїзного матчу проти фінів Ричков напав на суддю, апеляція якого призвела до того, що гравця на 3 роки усунули від міжнародних зустрічей.

Після завершення кар'єри

[ред. | ред. код]

Після закінчення футбольної кар'єри повернувся до рідного міста Усольє-Сибірське, де грав за команду «Барс» у зимовому чемпіонаті міста з футзалу, а паралельно допомагав команді СТОВ «Білореченське» — «Білоріччя» з хокею з шайбою, з якою 2006 року завоював звання чемпіонів області. Він також грав за ветеранів ангарської команди «Торпедо», яка бере участь у чемпіонаті міста на призи Золота шайба. Восени 2007 року, будучи гравцем «Хіміка» (Усольє-Сибірське), отримав дискваліфікацію на рік за грубе ставлення до судді, однак у липні наступного року федерація футболу скасувала своє рішення. Усього за олімпійську збірну провів 5 матчів, відзначився одним м'ячем.

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Стандард» (Льєж)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ L'épopée du MiG fou (фр.)
  2. ↑ Top 50: Die größten Fehleinkäufe aller Zeiten. Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 16 листопада 2012.
  3. ↑ Verein "Basler Fussballarchiv” (18 July 1998). FC Basel - FC Sion 0:0 (0:0). Verein "Basler Fussballarchiv”. Процитовано 16 листопада 2021.
  4. ↑ Verein "Basler Fussballarchiv” (25 July 1998). FC Basel - FC Zürich 2:1 (2:0). Verein "Basler Fussballarchiv”. Процитовано 16 листопада 2021.
  5. ↑ Après Saint-Gall, Lausanne est sûr de passer l’hiver au chaud (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.
  6. ↑ Bâle vire Rytchkov! (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.
  7. ↑ Verein "Basler Fussballarchiv” (2002). Alexander 'Sacha' Rychkov - FCB statistic. Verein "Basler Fussballarchiv”. Процитовано 16 листопада 2021.
  8. ↑ Rytchkov à Delémont (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2017. Процитовано 4 квітня 2017.
  9. ↑ Adieu Rytchkov (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2017. Процитовано 4 квітня 2017.
  10. ↑ Команда Рычкова спасовала перед чемпионом. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 13 лютого 2010.
  11. ↑ Bellinzone engage Rychkov (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ричков_Олександр_Миколайович&oldid=43243794