Перейти до вмісту

Роберто Ассаджолі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Роберто Ассаджолі
Ім'я при народженніітал. Roberto Marco Grego Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився27 лютого 1888(1888-02-27)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Венеція, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер23 серпня 1974(1974-08-23)[1][2] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Каполона, Провінція Ареццо, Тоскана, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняВенеція
Флоренція Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Італія
 Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпсихіатр, психолог, автор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materФлорентійський університет (1910) Редагувати інформацію у Вікіданих

Роберто Ассаджолі (італ. Roberto Assagioli; 27 лютого 1888(18880227), Венеція — 23 серпня 1974, Каполона, Ареццо) — італійський психолог, психіатр, гуманіст. Засновник психосинтезу — теоретико-методологічної концепції психотерапії та саморозвитку людини[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Роберто Ассаджолі народився 27 лютого 1888 року у Венеції, Італія. Був родом із середнього класу, із сім'ї з єврейським корінням. При народженні йому дали ім'я Роберто Марко Греко. Його батько Леоне Греко помер, коли йому було всього два роки, і згодом мати Елена Каула вийшла заміж за Алессандро Емануеле Ассаджолі.

До 18 років Р. Ассаджолі володів вісьмома мовами: італійською, англійською, французькою, російською, грецькою, латинською, німецькою та санскритом. У цьому віці він почав подорожувати, переважно у Росію[4]. У 1910 році він закінчив Флорентійський університет, здобувши ступінь доктора з неврології та психіатрії. У тому ж році на Міжнародному конгресі з філософії у Болоньї Ассаджолі представив свій погляд на несвідоме, вказуючи на обмеженість психоаналізу, і розпочав розробку власного методу психотерапії та саморозвитку під назвою психосинтез.

У 1922 році одружився з Нелле Чапетті (Nella Ciapetti). У них народився син Іларіо (Ilario).

У 1926 році Ассаджолі організував у Флоренції Інститут психосинтезу. У 1927 році англійською мовою вийшла його робота: «Новий метод лікування: психосинтез».

У 1938 році Ассаджолі був заарештований фашистським урядом Беніто Муссоліні за свою національну приналежність і гуманістичні твори[4].

Після закінчення Другої світової війни відновив свою роботу Інститут психосинтезу, були засновані центри психосинтезу у США та Франції, Ассаджолі продовжив читати лекції в Італії, Швейцарії, Англії й Америці. У світі налічується понад п'ятдесят інститутів і центрів психосинтезу[3].

Психосинтез

[ред. | ред. код]

Психосинтез — метод психотерапії, саморозвитку й інтегрального навчання, заснований на теорії, розробленій Роберто Ассаджолі[5]. Концепція Ассаджолі може бути представлена у вигляді моделі[6], до якої входять: нижнє несвідоме, середнє несвідоме, вище несвідоме, поле свідомості, свідоме «я», Вище «Я», колективне несвідоме. Мета психосинтезу — досягнення гармонійної внутрішньої інтеграції, органічної єдності, з цією метою Ассаджолі запропонував такий підхід[3]: глибоке пізнання своєї особистості, контроль її складовими частинами, розуміння свого «Вищого Я» і психосинтез, тобто формування чи перебудова особистості навколо нового центру.

Духовна сфера

[ред. | ред. код]

Ассаджолі цікавився дослідженнями у галузі свідомості та трансперсональної психології, вивчав теософію та східну філософію, був сподвижником Аліси Бейлі, письменниці-езотерика, авторки книг про так звану. «Позачасової мудрості» (Ageless Wisdom)[7].

Вибіркова бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Psychosynthesis. A Manual of Principles and Techniques, Hobbs, Dormann & Company, New York 1965.
  • Psicosintesi. Per la armonia della vita, Mediterranee, Roma 1966.
  • The Act of Will, Viking Press, New York 1973.
  • Психосинтез: A Collection of Basic Writings, ISBN 0-9678570-0-7.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Педагоги и психологи мира — 2012.
  3. ↑ а б в Л.А. Карпенко. Ассаджиоли[недоступне посилання] // История психологии в лицах: персоналии. — 2005.(Перевірено 10 січня 2012)
  4. ↑ а б Sørensen, Kenneth, Hanne Birkholm. Roberto Assagioli - His Life and Work (англ.). Kentaur Træning. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 28 квітня 2011.
  5. ↑ Б. Д. Карвасарский. Психосинтез // Психотерапевтическая энциклопедия. — С.-Пб.: Питер. — 2000. // Психотерапевтическая энциклопедия. — С.-Пб.: Питер. Б. Д. Карвасарский. 2000.
  6. ↑ Психосинтез[недоступне посилання з Сентябрь 2018][недоступне посилання] // Клиническая психология. Словарь / Под ред. Н. Д. Твороговой. — М.: ПЕР СЭ, 2007. — 416 с.
  7. ↑ Keith Hackwood Psyche's Cinderella: in appreciation of Roberto Assagioli [Архівовано 2014-10-29 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • Психосинтез: Принципы и техники = Psychosynthes: A manual of principles and techniques. — М. : Эксмо, 2002. — 416 с. — (Психологическая коллекция) — 4000 прим. — ISBN 5-04-008944-9.
  • Карпенко Л. А. Ассаджиоли // Психологический лексикон: Энциклопедический словарь в шести томах / Под общ. ред. А. В. Петровского. — М. : ПЕР СЭ, 2005. — Т. 6. История психологии в лицах. Персоналии. — С. 28—30. — 3.000 прим. — ISBN 5-9292-0064-5.
  • Редьяр Д. Роберто Ассаджиоли и психосинтез // Журнал «Урания», М., 1991, No 2.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберто_Ассаджолі&oldid=43095102