Роберто Ловера
| Роберто Ловера | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Громадянство |  Уругвай |
| Народження | 14 листопада 1922 Монтевідео, Уругвай |
| Смерть | 22 червня 2016[1] (93 роки) Монтевідео, Уругвай |
| Спорт | |
| Країна | Уругвай |
| Вид спорту | баскетбол |
| Команда | Мальвінd |
Роберто Хосе Ловера Відаль (ісп. Roberto José Lovera Vidal; 14 листопада 1922, Монтевідео — 22 червня 2016, Монтевідео) — уругвайський баскетболіст, виступав за національну збірну Уругваю на початку 1940-х — середині 1950-х років. Учасник двох літніх Олімпійських ігор, бронзовий призер Олімпійських ігор у Гельсінкі, чотириразовий чемпіон Південної Америки, учасник чемпіонату світу у Ріо-де-Жанейро.
Народився в Монтевідео. Захоплювався баскетболом із дитинства, у різний час виступав за столичні баскетбольні клуби «Олімпія» та «Мальвін».
Першого серйозного успіху на дорослому міжнародному рівні досяг у сезоні 1943 року, коли увійшов до основного складу уругвайської національної збірної та побував на чемпіонаті Південної Америки в Перу, звідки привіз золоту нагороду. У 1945 році в Еквадорі був срібним призером південноамериканської першості, тоді як у 1947 році в Бразилії знову став чемпіоном.
Завдяки низці вдалих виступів удостоївся права захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні. Уругвайці посіли друге місце у своїй групі, поступившись лише Бразилії, і пробилися тим самим у чвертьфінальну стадію. Проте у чвертьфіналі вони з рахунком 28:63 програли головним фаворитам змагань, збірній США, яка незабаром стала олімпійськими чемпіонами. У втішному матчі Уругвай 45:36 виграв у Південної Кореї і таким чином розташувався в підсумковому протоколі на п'ятому місці.
На чемпіонаті Південної Америки 1949 року, що пройшов у Парагваї, Ловера захистив звання чемпіона континенту. Пізніше пройшов відбір на Олімпійські ігри 1952 року в Гельсінкі. У групі уругвайці обіграли всіх суперників окрім, збірної США, та посіли друге місце. У другій груповій стадії виграли всі три матчі та з першого місця потрапили до півфінальної стадії. У півфіналі команда Уругваю з рахунком 57:61 поступилася команді СРСР, але в матчі за третє місце все ж таки виграла у Аргентини і удостоїлася бронзових олімпійських медалей. Ловера при цьому був капітаном уругвайської збірної та взяв участь у всіх восьми зустрічах своєї команди.
У 1953 році на домашній південноафриканській першості вкотре здобув перемогу, додавши до послужного списку четверту золоту нагороду. Востаннє виступав на міжнародній арені у складі збірної Уругваю у сезоні 1954 року, коли побував на чемпіонаті світу у Ріо-де-Жанейро. Тим не менш, уругвайцям не вдалося потрапити тут до призерів, у підсумковому протоколі змагань вони розташувалися на шостій позиції.
Після завершення спортивної кар'єри Роберто Ловера проживав на батьківщині в Монтевідео, помер 22 червня 2016 року у віці 93 років[2] .
- ↑ http://www.ovaciondigital.com.uy/basquetbol/basquetbol-luto-roberto-lovera.html
- ↑ El básquetbol de luto: Falleció Roberto Lovera (ісп.). ovaciondigital.com.uy. 22 червня 2016. Процитовано 5 лютого 2017.
- Роберто Ловера на сайті Міжнародного олімпійського комітету
- Роберто Ловера — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
- Народились 14 листопада
- Народились 1922
- Уродженці Монтевідео
- Померли 22 червня
- Померли 2016
- Померли в Монтевідео
- Бронзові призери літніх Олімпійських ігор 1952
- Уругвайські бронзові олімпійські медалісти
- Олімпійські медалісти з баскетболу
- Баскетболісти на літніх Олімпійських іграх 1948
- Баскетболісти на літніх Олімпійських іграх 1952
- Уругвайські олімпійські баскетболісти та баскетболістки