Перейти до вмісту

Роберт Джемісон Ван-де-Грааф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Robert J. Van de Graaff
англ. Robert Jemison Van de Graaff Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився20 грудня 1901(1901-12-20)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Таскалуса, Алабама, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 січня 1967(1967-01-16)[1][2][3] (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бостон, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняТаскалуса Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСША США
Національністьамериканець нідерландського походження
Діяльністьфізик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Алабами
Сорбонна
Оксфордський університет
Галузьфізика
ЗакладМассачусетський технологічний інститут
Принстонський університет
Науковий керівникДжон Сілі Таунсенд Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиJohn George Trumpd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:Генератор Ван де Граафа
Нагороди

Роберт Джемісон Ван-де-Грааф (англ. Robert Jemison Van de Graaff; 20 грудня 1901, Таскалуса, Алабама, США — 16 січня 1967, Бостон, США) — американський фізик та винахідник.

Закінчив Університет Алабами (1922). Поглиблював знання в Сорбонні та Оксфорді. У 929—1931 роках працював у Принстонському університеті, у 1931—1960 — в Массачусетському технологічному інституті.

Займався науковими дослідженнями в галузі ядерної фізики та прискорювальної техніки. 1929-го року розробив генератор високої напруги, що у сучасному варіанті може давати понад 1 млн. вольтів. Він складається з вертикального передавального ременя, по якому проходять електростатичні заряди (одержувані в результаті тертя) до великої порожньої сфери, закріпленої на ізольованій стійці. Нижній кінець ременя заземлений, тому заряд накопичується на сфері. Заряд, що створюється в повітрі, залежить від радіуса сфери, але він може бути істотно збільшений, якщо розмістити генератор в інертному середовищі, наприклад, в азоті.

У 1932—1933 спроектував і побудував генератор з діаметром сфер у 4,5 м. У 1936 році побудував перший тандемний прискорювач негативних іонів.

Патенти

[ред. | ред. код]
  • US1,991,236 — «Electrostatic Generator»
  • US2,024,957 — «Electrical Transmission System»
  • US2922905 — «Apparatus For Reducing Electron Loading In Positive-Ion Accelerators»
  • US3,187,208 — «High Voltage Electromagnetic Apparatus Having An Insulating Magnetic Core»
  • US3,323,069 — «High Voltage Electromagnetic Charged-Particle Accelerator Apparatus Having An Insulating Magnetic Core»
  • US3239702 — «Multi-Disk Electromagnetic Power Machinery»
  • US3,308,323 — «Inclined field High Voltage Vacuum Tubes»

Відзнаки та вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 1966 році отримав Премію Т. Боннера[en][5].

На честь науковця у 1970 році його іменем названо кратер на зворотному боці Місяця.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Енциклопедія Брокгауз
  3. а б Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia, 1968.
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. Tom W. Bonner Prize in Nuclear Physics (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Храмов Ю. А. Ван де Грааф (Van de Graaff, Robert Jemison) Роберт // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 54. — 400 с.

Посилання

[ред. | ред. код]