Роберт Таун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Таун
англ. Robert Towne
Дата народження23 листопада 1934(1934-11-23)[1][2]
Місце народженняЛос-Анджелес, Каліфорнія, США
Дата смерті1 липня 2024(2024-07-01)[3] (89 років)
Місце смертіЛос-Анджелес, Каліфорнія, США[3]
Громадянство США
Alma materPomona Colleged і Chadwick Schoold
Професіясценарист, кінорежисер, актор
ЧленствоWriters Guild of America Westd
Magnum opusКитайський квартал[4]
Нагороди
IMDbID 0001801
CMNS: Роберт Таун у Вікісховищі

Роберт Таун (англ. Robert Towne; уроджений Роберт Бертрам Шварц; 23 листопада 1934(1934листопада23), Лос-Анджелес, Каліфорнія, США — 1 липня 2024, там же) — американський сценарист і режисер. Почав писати сценарії для Роджера Кормана, зокрема й «Гробницю Лігеї» 1964 року, пізніше став частиною Нової Голлівудської хвилі кіновиробництва.

Автор оригінального сценарію фільму Романа Полянського «Китайський квартал» (1974), відзначений премією «Оскар», який вважається одним із найкращих сценаріїв[5], а також його продовження «Два Джейки» (1990). Для Гела Ешбі написав драмедії «Останній наряд» (1973) і «Шампунь» (1975). Співпрацював з Томом Крузом у фільмах «Дні грому» (1990), «Фірма» (1993) і першими двома частинами франшизи «Місія нездійсненна» (1996, 2000).

Зняв спортивні драми «Особистий рекорд» (1982) і «Без обмежень» (1998), кримінальний трилер «Текіловий світанок» (1988) і романтичну кримінальну драму «Спитай у пилу» (2006).

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився як Роберт Бертрам Шварц в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія[6][7] в сім'ї євреїв Гелен і Лу Шварца, власника магазину одягу та забудовника. Виріс у Сан-Педро та Роллінг-Гіллс і навчався в школі Чадвік[8][9]. Має румунські коріння по батьковій лінії, і російські по материнській[9]. У нього був молодший брат Роджер[6], який став співавтором сценарію фільму 1984 року «Природний дар» з Робертом Редфордом у головній ролі[10].

Закінчив коледж Помона в Клермонті, Каліфорнія[11].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Роджер Корман

[ред. | ред. код]

Спочатку шукав роботу письменника й актора. Навчався акторської майстерності з Роджером Корманом у Джеффа Корі, де серед інших слухачів були Джек Ніколсон (з яким він жив у квартирі), Ірвін Кершнер і Саллі Келлерман[12].

Корман був знаний тим, що давав роботу талановитим людям без досвіду. Таун написав сценарій фільму «Остання жінка на Землі» (1960), який фінансувався Корманом, у якому також отримав одну з головних ролей.

Наступного року він знявся у фільмі «Істота з моря привидів» (1961), який знову ж таки фінансував Корман.

Телебачення

[ред. | ред. код]

Почав писати сценарії і для телебачення як-от «Шоу Ллойда Бріджеса», «Переламний момент», «За межею можливого» та «Агенти U.N.C.L.E.» .

Також написав сценарій до знятого Корманом фільму «Гробниця Лігеї» (1965). 1981 року Таун сказав: «Я дуже ретельно працював над… [цим] сценарієм для нього, у порівнянні з будь-яким іншим»[12].

Повернувся до телесценаріїв, коли отримав пропозицію від Кормана написати вестерн «Час для вбивств» (1967). Корман залишив проєкт на етапі знімання, а Таун видалив ім'я з титрів, згодом заявивши, що «ненавидів» цей фільм[13].

Скрип-доктор

[ред. | ред. код]

Сценарій Тауна «Час вбивства» прочитав і захопив Воррен Бітті, який попросив Тауна допомогти зі сценарієм «Бонні і Клайд» (1967). Таун стверджував, що його головним внеском було усунення ménage à trois між Бонні, Клайдом і В. Д., внесення деяких структурних змін[14]. Він перебував на знімальному майданчику під час знімання і продовжував працювати під час постпродукції. Фільм мав величезний успіх, і хоча внесок Тауна зараховували лише як «спеціального консультанта», це позитивно вплинуло на його репутацію в Голлівуді як сценариста[15].

Таун приєднався до фільму «Вілья іде» (1968), за його словами, це була послуга для голови Paramount Роберта Еванса. Він ненавидів цей досвід[16].

Таун працював без зазначення у титрах над сценаріями до фільмів "Він сказав: «Поїхали» (1971) режисера Джека Ніколсона; «Циско Пайк» (1972), який, за словами Тауна, перетворився на «досить хороший фільм», але там, де він «так розлютився на режисера», він прибрав своє ім'я[13]; «Нові центуріони» (1972), над яким працював разом зі Стірлінгом Сілліфантом, але прибрав ім'я після того, як побачив фільм[17].

Виконав незазначені роботи для Френсіса Форда Копполи під час створення «Хрещеного батька» (1972), в основному останньої сцени між Майклом і Віто, незадовго до смерті останнього[15]. Коппола подякував Тауну у своїй промові на вручення премії «Оскар» за найкращий сценарій.

Також працював над «Змовою „Параллакс“» (1974) за дорученням Воррена Бітті.

«Останній наряд», «Китайський квартал» і «Шампунь»

[ред. | ред. код]

Таун отримав визнання за сценарії «Останній наряд» (1973), "Китайський квартал" (1974) і «Шампунь» (1975). Він висувався на здобуття премії «Оскар» за всі три сценарії, отримавши за «Китайський квартал»[18][19][20]. Зізнався, що його надихнув розділ книги Кері Маквільямс «Країна Південної Каліфорнії: Острів на землі» (1946) і стаття Реймонда Чандлера в журналі «Вест» про Лос-Анджелес.

Відповідно до «Великого прощання: „Китайський квартал“ і останні роки Голлівуду» Сема Воссона, Таун «таємно працював зі старим другом з коледжу Едвардом Тейлором як з неназваним сценаристом протягом більш ніж 40 років». (Тейлор помер 2013 року)[21][22].

Таун був сценаристом «Якудзи» (1975) і працював скрипт-доктором у «Закрути Міссурі» (1976), «Смерть серед айсбергів» (1977) і «Небеса можуть почекати» (1978).

Режисер

[ред. | ред. код]

Дебютував як режисер зі спортивною стрічкою «Особистий рекорд» (1982). Він також написав сценарій до фільму «Грейстоук: Легенда про Тарзана, володаря мавп», сподіваючись стати режисером, але через фінансовий провал його першої стрічки продав сценарій. Він був незадоволений виробництвом, тому зазначив ім'я своєї собаки як сценариста. Вазак став першим собакою, номінованим на «Оскар» за сценарій[23].

Таун працював без зазначення у титрах у фільмах «Угода століття» (1983), «8 мільйонів способів померти» (1986) ([24]), «Круті хлопці не танцюють» (1987) і «Несамовитий» (1988).

Його другим повнометражним фільмом як режисера став «Текіловий світанок» (1988), сценарій якого написав ще на початку 1980-х років. За словами автора в інтерв'ю «Нью-Йорк таймс»: «фільм про використання та зловживання дружбою»[19].

«Два Джейки»

[ред. | ред. код]

Таун заявив письменнику Алексу Саймону: «В інтересах збереження моєї дружби з Джеком Ніколсоном і Робертом Евансом без подробиць скажу, що „Два Джейки“ не був приємним досвідом ні для кого з нас. Але ми всі досі друзі, і це найважливіше»[25].

В інтерв'ю MTV 5 листопада 2007 року Джек Ніколсон стверджував, що Таун написав роль Гіттеса спеціально для нього і задумав «Китайський квартал» як трилогію з третім фільмом, дія якого відбувається 1968 року та певним чином стосується Говарда Г'юза[26]. Таун відповів, що не знає, як почалися чутки, і заперечив будь-які плани трилогії.

Том Круз

[ред. | ред. код]

Таун написав сценарій до фільму «Дні грому» (1990) і зав'язав тісну дружбу з головним актором Томом Крузом.

Він був одним зі сценаристів «Фірми» з Крузом (1993), а потім «Любовного роману» Бітті (1994). Круз залучив його до «Місії нездійсненної» (1996) і став співпродюсером третього режисерського фільму Тауна «Без обмежень» (1998). Був співавтором «Місії нездійсненної 2» (2000).

Пізніша кар'єра

[ред. | ред. код]

Проєкт, який Таун давно прагнув завершити, реалізували 2006 року як «Спитай у пилу», основаному на романі Джона Фанте. У головних ролях знялися Колін Фаррелл і Сальма Хаєк. Таун знайшов роман десятиліттями раніше під час пошуку автентичних описів Лос-Анджелеса 1930-х років для «Китайського кварталу». Йому сподобалася книга, вважаючи її «найкращою книгою про Лос-Анджелес», і організував зустріч із Фанте, який сам був сценаристом. Таун отримав права на екранізацію роману. Згодом права втратили силу, і новим власником став Мел Брукс. 1993 року Таун написав сценарій в обмін на можливість екранізувати роман[27]. Том Круз (з Полою Вагнер і Cruise/Wagner Productions) виступив одним із продюсерів фільму. «Спитай у пилу» отримав змішані відгуки та провалився в прокаті. Фільм був заявлений на 28-й Московський міжнародний кінофестиваль[28].

Про кілька своїх знакових фільмів створених у жанрі мелодрами Таун заявив «Нью-Йорк таймс»: «Мелодрама — це завжди чудова нагода розважити авдиторію та сказати те, що хочеться сказати, не тикаючи носа. У мелодрамі, як і уві сні, ви завжди заграєте з невідповідністю між зовнішністю та реальністю, яка дуже розважлива, і це також пов'язано з моїм сприйняттям мого життя в Голлівуді, де ти завжди дивуєшся: „Що цей хлопець насправді має на увазі?“»[19].

2006 року мисткиня Сара Морріс зняла стрічку «Роберт Таун». Морріс описує його як «еліптичну фігуру», чия кар'єра є прикладом певного характерного режиму роботи в кіноіндустрії, позначеного співпрацею, спільними або змінними ролями[29]. Її художня інсталяція площею 1834,3 м² у фоє Левер-хаус на Мангеттені, виконана на замовлення Public Art Fund, також називалася «Роберт Таун»[30].

Повернення до телебачення

[ред. | ред. код]

У 2010-х роках повернувся на телебачення, працював продюсером-консультантом у «Божевільних» і написав два епізоди «Ласкаво просимо в підвал»[31].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

1968 року познайомився з актрисою Джулі Пейн; вони були одружені з 1977 до 1982 рік[32]. Згідно з книгою Сема Воссона «Велике прощання: „Китайський квартал“ і останні роки Голлівуду», Таун у цей період був залежним від кокаїну і час від часу проявляв агресію, що спричинило гучне розлучення та боротьбу за опіку над їхньою дочкою Кетрін (1978 р. н.).

1984 року одружився з Луїзою Голе. У них була одна дочка К'яра[33].

Колишній зять покійного актора Джона Пейна й акторки Енн Ширлі. Через свою доньку Кетрін був тестем актора Чарлі Ганнама. Таун помер 1 липня 2024 року у віці 89 років у своєму будинку в Лос-Анджелесі[34].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Сценарист-режисер

[ред. | ред. код]
  • Особистий рекорд (1982) — також продюсер
  • Текіловий світанок (1988)
  • Без обмежень (1998)
  • Спитай у пилу (2006)

Сценарист

[ред. | ред. код]

 

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробила користувачка Анна Мороз (внесок, журнали) о 11:50 UTC (3773 хвилини тому).

Актор

[ред. | ред. код]
  • Остання жінка на Землі (1960) як Мартін Джойс (як Едвард Вейн)
  • Creature from the Haunted Sea (1961) як Спаркс Моран/Агент XK150/Оповідач (як Едвард Вейн)
  • Вбивця зодіаку (1971) як Man in Bar #3 як Роберт Тубін)
  • Drive, He Said (1971) як Річард
  • Shampoo (1975) як Party Guest, в титрах не указан
  • Пікапер (1987) як Стен
  • Suspect Zero (2004) як Professor Dates, немає в титрах

Інше

[ред. | ред. код]
  • Молоді гонщики (1963) — асистент режисера

Незроблені проекти

[ред. | ред. код]

Спадщина і почесті

[ред. | ред. код]

Нагороди

У книзі "П'ятдесят кінематографістів " журналіст Ендрю Дж. Рауш стверджує: "Є вагомі докази того, що Роберт Таун — найталановитіший сценарист, який будь-коли писав для кіно. Немає жодних сумнівів, що він — один із найкращих. "[49]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129316865 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Muere el guionista Robert Towne galardonado con el Oscar por “Chinatown” — Ассошіейтед прес, 2024.
  4. ↑ Muere el guionista Robert Towne galardonado con el Oscar por “Chinatown”
  5. ↑ Tobias, Scott (29 жовтня 2019). Being John Malkovich at 20: why the surrealist comedy demands a rewatch. The Guardian. Архів оригіналу за 3 July 2024. Процитовано 29 березня 2020.
  6. ↑ а б Biskind, Peter (1999). Easy Riders, Raging Bulls. Simon & Schuster. с. 30. ISBN 978-0-7475-4421-0.
  7. ↑ According to the State of California. California Birth Index, 1905—1995. Center for Health Statistics, California Department of Health Services, Sacramento, California. Searchable at http://www.familytreelegends.com/records/39461 [Архівовано 27 April 2011 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Morris, Bill (2 липня 2024). Robert Towne, Screenwriter of ‘Chinatown’ and More, Dies at 89. The New York Times (en-US) . ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 3 July 2024. Процитовано 3 липня 2024.
  9. ↑ а б Lennon, Elaine: The screenplays of Robert Towne 1960-2000. Dublin Institute of Technology, 2009. Архів оригіналу за 24 July 2011. Процитовано 14 червня 2013.
  10. ↑ Роберт Таун на сайті American Film Institute Catalog[en] (англ.)
  11. ↑ The Robert Towne Page. SuperiorPics.com. Процитовано 13 квітня 2010.[недоступне посилання з 01.07.2024]
  12. ↑ а б Brady p 390
  13. ↑ а б Brady p 388
  14. ↑ Brady p 396—398
  15. ↑ а б Brady p 399
  16. ↑ Brady p 386—387
  17. ↑ Brady p 387
  18. ↑ McDougal, Dennis (2008). Five Easy Decades: How Jack Nicholson Became the Biggest Movie Star in Modern Times (англ.). John Wiley & Sons. ISBN 978-0-471-72246-5.
  19. ↑ а б в Turan, Kenneth (27 листопада 1988). Robert Towne's Hollywood Without Heroes. The New York Times. Архів оригіналу за 3 July 2024. Процитовано 29 березня 2020. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «nyt1» визначена кілька разів з різним вмістом
  20. ↑ Nicolas Cage, DVD commentary, The Rock Criterion Collection
  21. ↑ Horowitz, Mark (15 березня 2020). Once Upon a Time in Hollywood. № Book Review p. 21. The New York Times Company.
  22. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 22 June 2024. Процитовано 3 July 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Ward, Jason (20 February 2015). Intriguing film credits that you probably missed. hwww.dazeddigital.com. Архів оригіналу за 13 September 2022. Процитовано 13 September 2022.
  24. ↑ Kornits, Dov (27 серпня 1999). Robert Towne – From Chinatown to Hollywood. eFilmCritic.com. Архів оригіналу за 22 January 2021. Процитовано 29 березня 2020.
  25. ↑ (Інтерв'ю). {{cite interview}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  26. ↑ Jack Nicholson Talks! In Rare Interview, Actor Reveals Details Of Never-Shot 'Chinatown' Sequel. Mtv.com. 5 листопада 2007. Архів оригіналу за 6 November 2007. Процитовано 14 червня 2013.
  27. ↑ Anderson, Jeffrey M. (7 лютого 2006). Interview with Robert Towne: From 'Dust' to 'Dust'. Combustible Celluloid. Архів оригіналу за 3 July 2024. Процитовано 29 березня 2020.
  28. ↑ 28th Moscow International Film Festival (2006). MIFF. Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 21 квітня 2013.
  29. ↑ «Public Art Fund»[недоступне посилання з 01.07.2024]
  30. ↑ Schlesinger, Toni (18 вересня 2006). Wonderful Towne! Lever House Hosts Homage to Screenwriter. The New York Observer. Архів оригіналу за 30 March 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  31. ↑ Robert Towne. IMDb. Архів оригіналу за 3 September 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  32. ↑ Julie Payne Obituary (2019) Los Angeles Times. Legacy.com. Архів оригіналу за 28 August 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  33. ↑ Chiara Towne. IMDb. Архів оригіналу за 29 August 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  34. ↑ McLellan, Dennis (2 липня 2024). Robert Towne, Oscar-winning screenwriting icon behind ‘Chinatown,’ dies at 89. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 3 July 2024. Процитовано 2 липня 2024.
  35. ↑ Finstad, Suzanne (2006). Act 4: The Pro. Warren Beatty: A Private Man. Crown/Archetype. с. 440. ISBN 9780307345295.
  36. ↑ Mitchell, Deborah C. (2001). 1978–1971 The Muse. Diane Keaton: Artist and Icon. McFarland. с. 63. ISBN 9780786410828.
  37. ↑ Mark McGee, Faster and Furiouser: The Revised and Fattened Fable of American International Pictures, McFarland, 1996 p201
  38. ↑ Kernan, Michael (15 вересня 1975). Briefs on the Arts. The New York Times. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  39. ↑ Screenplay Review – The Mermaid. ScriptShadow. 20 лютого 2013. Архів оригіналу за 25 April 2024. Процитовано 25 квітня 2024.
  40. ↑ Horowitz, Josh (5 листопада 2007). Jack Nicholson Talks! In Rare Interview, Actor Reveals Details of Never-Shot 'Chinatown' Sequel. MTV News. Архів оригіналу за 29 May 2014. Процитовано 10 серпня 2023.
  41. ↑ Galbraith, Jane (6 грудня 1992). A look inside Hollywood and the movies. : THE SAGA OF ‘COP III’ : ‘I’ll Never Work With That &?! Again!’ or, ‘Did I Hear You Say $15 Million ?’. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 29 December 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
  42. ↑ Top team plots espionage film. South China Morning Post. 27 травня 1994. Архів оригіналу за 4 December 2023. Процитовано 28 November 2023.
  43. ↑ Hollywood embarks on 39 Steps programme. The Guardian. 29 грудня 2003. Архів оригіналу за 3 July 2024. Процитовано 10 серпня 2023.
  44. ↑ Towne to retrace Hitch's '39 Steps'. Los Angeles Times. 3 січня 2004. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  45. ↑ Roxborough, Scott (4 квітня 2011). Oscar Winner Robert Towne to Write Script For 'Pompeii'. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 11 August 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  46. ↑ а б Kit, Borys (4 жовтня 2011). 'Chinatown' Screenwriter Robert Towne Penning 'Battle of Britain' for GK Films. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 11 August 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  47. ↑ а б Fleming, Mike Jr. (4 жовтня 2011). GK Films Plans WWII 'Battle Of Britain'. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 11 August 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  48. ↑ Fleming, Mike Jr. (19 листопада 2019). Netflix Teams Robert Towne And David Fincher for 'Chinatown' Prequel Series Pilot Script. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 19 November 2019. Процитовано 16 червня 2021.
  49. ↑ Rausch, Andrew J. (2008). Fifty Filmmakers: Conversations with Directors from Roger Avary to Steven Zaillian. McFarland. с. 244. ISBN 978-0786431496. Архів оригіналу за 23 March 2023. Процитовано 8 October 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Таун&oldid=42960824