Робоча поверхня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Робо́ча пове́рхня (рос. рабочая поверхность, англ. working surface, effective area, working face, нім. Arbeitsfläche f, Funktionsfläche f, Messfläche f, Prüffläche f, blossgelegte (freie) Fläche f (Oberfläche f)) — поверхня виконавчого органу технологічного апарата, машини або механізму, яка перебуває у постійному контакті з матеріалом, що обробляється.

Приклади

[ред. | ред. код]

Наприклад, робоча поверхня у збагаченні корисних копалин є: просіюючі поверхні грохотів (сита); фільтрувальні сітки; решето відсаджувальних машин, сепараторів пневматичних, апаратів з киплячим шаром; покриття дек концентраційних столів; трафарети шлюзів тощо.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О. В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. ISBN 978-966-2989-39-7