Рогатка (Тернопіль)
Рогатка Тернопіль | ||||
Вигляд на «Рогатку» з даху будинку на вул. С. Стадникової, 1 | ||||
Загальна інформація | ||||
---|---|---|---|---|
49°32′36″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 49.54333° пн. ш. 25.60333° сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
Район | Оболоня | |||
Адмінодиниця | Тернопіль | |||
Карта | ||||
Рогатка у Вікісховищі |
«Рогатка» — місцевість у Тернополі, роздоріжжя та «кільце» на «Оболоні». Також «Рогаткою» називають житловий квартал між вулицями Князя Острозького та Торговиця.
Від «Рогатки» беруть початок вулиці Микулинецька, Замонастирська, Гайова, С. Стадникової, тут закінчуються вулиці Князя Острозького та Торговиця.
Відразу за Кам'янецькою в'їзною брамою починалася Буковинська дорога, що виходила за межі валів на Микулинецьке передмістя. Пізніше передмістя стало частиною міста, а Буковинську дорогу міщани почали називати Микулинецькою. Саме на роздоріжжі головну дорогу, що вела в місто перекривали довгим брусом, що опирався на збитих навхрест стояках. Тут збирали мито за в'їзд у місто, так зване «копиткове», іншу плату, що йшла в міську скарбницю. Саме цю перешкоду називали «рогаткою». Пізніше так почали називати місце, де вона стояла — Микулинецька рогатка (таких рогаток було кілька). Наприкінці XIX століття міщани звернулися до магістрату з проханням назвати давню Микулинецьку дорогу іменем Князя Острозького, а Микулинецькою стали називати вулицю, що й нині має таку назву.[1]
Від «Рогатки» починалася давня Дорошівка. В районі «Рогатки» була відома пекарня Вженєвських та Завадовичів-Шафранюків та декілька ремісничих майстерень і складів (комор).[2]
Наприкінці вулиці Князя Острозького є церква Успення Пресвятої Богородиці, яку ще називають «церква на Рогатці».
Найближчі зупинки громадського транспорту є на вулиці Князя Острозького («13 школа») та на вул. Торговиця: маршрутні таксі № 2, 5, 5А, 8, 12, 13, 14, 17, 18, 22, 22А, 36, комунальні автобуси №6, 6А, 9, 20, 20А, 23, 29, 31, 37, тролейбуси № 1, 3, 7, 8, 9.
-
«Рогатка» в 1902 році
-
Похоронна процесія на «Рогатці»
- ↑ Бойцун Л. Вулиці Тернополя // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 158.
- ↑ Мирослав Остап'юк. Тернопіль у моєму серці [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2016. — 3 червня.
- Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — 392 с. — ISBN 966-8017-50-1.
- Тернопіль. Атлас міста. 1:12 000. — Картографія. — 48 с. — ISBN 978-966-475-342-2.
Це незавершена стаття про Тернопіль. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |